7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Горохолин Ліс перейменовано на Горохолина, через що в районі з’явилось два села Горохолина і дві сільради з однаковою назвою. Тому 30 липня 1946 р. Богородчанський райвиконком ухвалив рішення № 140/23 іменувати сільраду першого села Горохолина Горохолинською №1, а сільраду колишнього села Горохолин Ліс — Горохолинською №2.[3].
Історія
На території села люди жили ще за часів Київської Русі. Рештки городища (Горохолино І) давньокиївського періоду поблизу села Горохолина показують, що в перших століттях нашої ери на берегах Золотої Бистриці жили слов′янські племена білих хорватів.
В Горохолині проживала найбільша німецька громада краю. До цього села в 1803 р. у статусі колоністів переїхали 11 німецьких сімей (49 осіб) із Рейн-Пфальцу (Регенсбурга). До них приєдналися і переселенці з Ландестроя та Угарсталя. Вони мирно вписалися в життя громади і стали її повноправними учасниками. У 1914 р. було вже 45 німецьких сімей (260 осіб). Упродовж понад 100 років відбувався двосторонній обмін етнокультурними елементами між німецькими поселенцями та місцевими українськими селянами. Німецькі чоловіки були вправними ремісниками, і навчали цьому селян. Також німецька громада мала свою школу та два храми. З початком другої світової війни 65 німецьких сімей із Горохолини було переселено до Німеччини. Станом на 01.01.1939 в селі проживало 4250 мешканців, з них 3830 українців-грекокатоликів, 100 українців-латинників, 10 поляків, 60 євреїв і 250 німців[4].
Сьогодні про це поселення німців нагадують кірха (костел), збудована в 1932 році, німецький цвинтар та пам’ятний знак на згадку про депортацію німецьких родин 1939-1940 років, побудований на кошти німецьких земляків у 1994 році. Традиційними стали поїздки громадян з Німеччини до Прикарпаття. Колишній поселенець села та педагог за фахом, Рудольф Штайнінґер, написав книгу "Горохолина. Історія та розповіді про німців українців, поляків та євреїв мого рідного села". З ініціативи німецьких поселенців започатковане стажування українських студентів, учнів, викладачів у навчальних закладах Німеччини, заснований фонд "Рудольф Штайнінгер — Горохолина" з метою підтримки обдарованих учнів та студентів Горохолини.
Друга світова війна та УРСР
1936 року в селі існувало молодіжне товариство «Каменярі», що перебувало під впливом КПЗУ. Воно налічувало понад 150 членів.
В 1943 році в околицях с.Горохолино, поруч із загонами УПА пройшов партизанський загін Сидора Ковпака.
Під час німецької окупації у Горохолиній було спалено одну із частин села. 28 липня 1944 року тривали бої між угорсько-німецькими та радянськими військами. Воякам, що загинули при відвоюванні села, споруджено обеліск.
На старому цвинтарі знаходиться братська могила воїнів УПА, які загинули в 1945-1950 роках. За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Богородчанському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Горохолина, Грабовець і Хмелівка.[5]
Семенишин Григорій (1973-2016, позивний «Семен») — начальник штабу окремої тактичної групи імені Генерала Воловика батальйону спецпризначення «Захід-3» (Івано-Франківщина) Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», загинув 18 січня 2016 у районі аеропорту Донецька при обороні від російських окупантів[7].