Горленко Яким Іванович

Горленко Яким Іванович (рос. Аким, Иаким)
Герб Горленків
Прапор Генеральний хорунжий
1729 — 1741
Попередник:	Яків Юхимович Лизогуб (1710—1728 рр.)
Спадкоємець:	Ханенко Микола Данилович (1741—1760 рр.)
Прапор Генеральний суддя
1741 — 1741
Попередник:	Забіла Михайло Тарасович (1728—1740 рр.)
Спадкоємець:	Лисенко Федір Іванович (1741—1745 рр.)
Прапор Генеральний суддя
1745 — 1758
Попередник:	Лисенко Федір Іванович (1741—1745 рр.)
Спадкоємець:	Журман Ілля Васильович (1756—1782 рр.)
Народження:	1686(1686)
Смерть:	1758(1758) Прилуки, Густинський монастир
Країна:	Гетьманщина
Рід:	Горленки
Батько:	Горленко Іван Лазарович
Мати:	Кудар Ганна Петрівна
Шлюб:	Кирпич Мавра Давидівна
Діти:	Петро, Степан, Анастасія, Марія, Олена, Єфросинія, Зиновія

Горленко Яким Іванович він же Гречаний?[1] (1686 — бл. 1758) — Генеральний хорунжий Глухівського періоду в історії України в 1729—1741 роках за правління Данила Апостола, наказний гетьман в 1737—1741 роках, Генеральний суддя в 1741 та в 1745—1758 роках за правління гетьмана Кирила Розумовського, значний військовий товариш (1715—1725 рр.), бунчуковий товариш (1725—1729 рр.)

Державна служба

Початок

Почав службу у ранзі значний військовий товариш у 1715 році. В 1725 році працював Прилуцьким полковим писарем, а потім отримав звання бунчуковий товариш (1725—1729 рр.) Відразу ж у 1725 році брав участь у Сулацькому поході низового корпусу (1725). Наступного року командував полком бунчукового товариства при поверненні з Сулаку.

Генеральна військова канцелярія

У січні 1729 року був обраний Генеральним хорунжим в Генеральній військовій канцелярії гетьмана Данила Апостола. Працював на цій посаді до лютого 1741 року.[2]

В 1737—1741 роках був призначений наказним гетьманом[3].

Двічі ніс уряд Генерального судді (20.02.1741 — 5.03.1741 та з травня 1745 до 1758 рр.).

Брав участь в церемонії обрання Гетьмана Кирила Розумовського у лютому 1750 року[4].

Родина

Дід Горленко Лазар Федорович (? — 1687) — був полковником Прилуцького козацького полку в 1658—1687 роках (з перервами). Він заснував старшинсько-шляхетський рід Горленків. Батько Горленко Іван Лазарович (бл. 1655 — ?). Мати Кудар Ганна Петрівна (бл. 1665 — бл. 1670) походила із звичайної козацької родини.

У шлюбі Яким Горленко побував двічі. Уперше – з Марією Канієвською-Оболонською. Їхній син Петро Горленко (1709–1788) згодом, у 1767–1772 рр., став наказним прилуцьким полковником. Удруге Яким Горленко одружився з донькою козака Маврою (Марією) Кирпич. У них народилися семеро дітей: Анастасія (в шлюбі – Шишкевич), Марія (Кандиба), Ганна (Милорадович), Олена (Сандурська), Степан (? – після 1784), Єфросинія (Милорадович) і Зиновія (Маркевич-Чарниш).

Джерела

1. Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини / В. В. Кривошея, І. І. Кривошея, О. В. Кривошея.– К.: «Стилос», 2009. — 604 с.
2. Модзалевський Вадим Львович. Малоросійській родословникъ. — Т. Второй: Е. — К. — К.:Типографія Т-ва Г. Л. Фронцкевича і Ко, 1910. — 720 с.

Примітки

1. Окремі дослідники ідентифікують Якима Гречаного і Якима Горленка однією особою (Див.: Кривошея І. Горленко (Гречаний) Яким Іванович // Неурядова старшина Української козацької держави (XVII–XVIII ст.): У 2 т. Біла Церква, 2016. Т. 2: Довідник. С. 463). Інші, навпаки, їх розрізняють (Див.: Заруба В.М. Гречаний [Гречка] Яким Мануйлович // Козацька старшина Гетьманської України (1648–1782): персональний склад та родинні зв’язки. С. 115).
2. Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 16481-782 рр. — Дніпропетровськ, 2007.
3. Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. –. Запорожье: Просвіта, 2011. — 336 с.(рос.)
4. Рігельман О. І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі / Вст. ст., упор. та примітки П. М. Саса, В. О. Щербака. — К.: Либідь, 1994. — 768 с.; іл. («Пам'ятки історичної думки України»).