Горенштейн Марк Борисович

Горенштейн Марк Борисович
Основна інформація
Дата народження	16 вересня 1946(1946-09-16) (78 років)
Місце народження	Одеса, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Росія  СРСР
Професії	диригент, скрипаль
Освіта	Новосибірська консерваторія
Інструменти	скрипка
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горенштейн.

Марк Борисович Горенштейн (нар.. 16 вересня 1946, Одеса, Українська РСР) — радянський і російський диригент.

Народний артист Росії (2002)[1], художній керівник і головний диригент Державного академічного симфонічного оркестру Росії імені Євгена Свєтланова (2002—2011).

Походження та навчання

Марк Горенштейн народився в Одесі, де почав вчитися грі на скрипці в музичній школі Петра Столярського. Навчався по класу скрипки в Кишинівському музичному училищі імені Штефана Нягі в Олексія Інокентійовича Амвросова[2], потім в Кишинівському інституті мистецтв імені Гавриїла Музическу.

Початок творчості

Згодом він став лауреатом Молдавського республіканського конкурсу і Всесоюзного конкурсу диригентів. Працював Марк Горенштейн у Молдовському державному джаз-оркестрі «Букурія» під керуванням Шико Аранова, потім у філармонійному оркестрі під керуванням Тимофія Гуртового та в оркестрі Молдавського державного театру опери та балету.

Московський період

На початку 1980-х років Марк Горенштейн переїхав до Москви — грав в оркестрі Великого театру, потім в Державному оркестрі СРСР під керуванням Євгена Свєтланова.

У 1984 році він закінчив диригентське відділення Новосибірської консерваторії по класу Арнольда Каца.

Творчість за кордоном

З 1985 року — диригент Симфонічного оркестру Угорських залізниць (MÁV Szimfonikus Zenekar)[3], а у 1989—1993 роках — оркестру південнокорейського міста Пусана, потім створеного ним в 1993 році оркестру «Молода Росія».

Повернення до Москви

З 1 липня 2002 року по 28 вересня 2011 року[4] Марк Горенштейн художній керівник і головний диригент Державного академічного симфонічного оркестру Росії (з 2006 року — імені Е. Ф. Свєтланова).[5] За цей час оркестр під управлінням М. Горенштейна брав участь у фестивалях «Родіон Щедрін: Автопортрет», «Моцартіана», «Музичне приношення», концертах «1000 міст світу» і в літній резиденції Папи Римського у Ватикані. Перебування М. Горенштейна на цій посаді було також відзначено конфліктами з колективом оркестру[6][7]. Оцінки діяльності диригента і пов'язаних з нею скандалів носять суперечливий характер: різкі критичні відгуки[8] сусідять з позитивними[9].

З 1994 року Горенштейна були здійснені близько чотирьох десятків записів творів Дмитра Шостаковича, Петра Чайковського, М. П. Мусоргського, І. Брамса, Бетховена, Сергія Рахманінова, Ф. Ліста, Ж. Бізе, Родіона Щедріна, Альфреда Шнітке, А. К. Глазунова, Т. Н. Хреннікова, А. Н. Скрябіна, Ріхарда Штрауса, Дж. Гершвіна, Антона Брукнера, Михайла Глінки, Сергія Прокоф'єва, Моцарта, Густава Малера, С. І. Танєєва, Владислава Казенін, А. П. Бородіна.[10][11] Компакт-диск з сюїтами з «Лускунчика» та «Лебединого озера» П. І. Чайковського у виконанні Симфонічного оркестру Угорських залізниць був виданий фірмою Hungaroton в 1988 році.[12] Альбом Сьюзен Чані «Dream Suite» (1994) в супроводі оркестру «Молода Росія» під керуванням Марка Горенштейна був номінований на музичну премію «Греммі» (1996).

Після відходу з Держоркестру диригентська активність Горенштейна знизилася. Він виступає, зокрема, з Новосибірським симфонічним оркестром.

Родина

• Сини — Євген (випускник Московської консерваторії по класу скрипки) і Роман[13].
• Брат — театральний художник Олександр Борисович Горенштейн (нар. 1952)[14]. Племінник — актор Філіп Олександрович Горенштейн (нар. 1990).
• Дядько — актор Еммануїл Гедеонович Віторган[15][16].

Примітки

1. Почётное звание присвоено указом президента России № 278 от 13 марта 2002 года [Архівовано 2013-11-10 у Wayback Machine.](рос.)
2. Марк Горенштейн: Любая случайность закономерна (в альманахе «Лебедь») [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
3. Mark Gorenstein [Архівовано 20 липня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
4. Уволен худрук Государственного симфонического оркестра РФ [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
5. Рецензия в The New York Times. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 10 червня 2018.
6. Артисты ГАСО им. Е. Светланова отказываются работать с главным дирижером оркестра Марком Горенштейном [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] // www.classicalmusicnews.ru [Архівовано 10 червня 2018 у Wayback Machine.]
7. Музыканты ГАСО им. Е. Ф. Светланова обвиняют главного дирижера Марка Горенштейна в клевете [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] // www.classicalmusicnews.ru [Архівовано 10 червня 2018 у Wayback Machine.]
8. Обзоры прессы [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] // Радио «Свобода»
9. Художник в советах не нуждается [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] // Российская газета [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]
10. Дискографія Марка Горенштейна^[недоступне посилання з квітня 2019]
11. Дискографія М. Горенштейна. Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 10 червня 2018.
12. Swan Lake Suite / The Nutcracker Suite. Архів оригіналу за 9 жовтня 2014. Процитовано 10 червня 2018.
13. Марк Горенштейн встретит Новый год в весёлой компании. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 10 червня 2018.
14. Филипп Горенштейн: «Мой главный недостаток — влюбчивость». Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 10 червня 2018.
15. Эммануил Виторган. Исповедь Дон Жуана. Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 10 червня 2018.
16. Эммануил Виторган: Новая жена очень похожа на Аллочку. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 10 червня 2018.