Свєтланов Євген Федорович

Євген Свєтланов
Євген Свєтланов
рос. Евгений Фёдорович Светланов
	Зображення
	24 листопада 1967
Основна інформація
Дата народження	6 вересня 1928
Місце народження	Москва
Дата смерті	3 травня 2002 (73 роки)
Місце смерті	Москва
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР → Росія
Професія	диригент, композитор
Освіта	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського і Російська академія музики імені Гнесіних
Вчителі	Ґаук Олександр Васильович
Інструменти	фортепіано
Жанри	класична музика
Членство	Спілка композиторів СРСР
Нагороди
Офіцер ордена Почесного легіону	Орден Кирило і Мефодій I ступеня
Премії
svetlanov-evgeny.com
	Файли у Вікісховищі

Євге́н Фе́дорович Свєтла́нов (6 вересня 1928 Москва — 3 травня 2002 Москва) — радянський та російський диригент, композитор та піаніст, народний артист СРСР.

Біографія

Народився у Москві. У 1951 закінчив Музично-педагогічний інститут ім. Гнесіних (клас композиції М. Ф. Гнесіна, клас фортепіано М. А. Гурвіч), у 1955 — Московську консерваторію (клас композиції Ю. А. Шапоріна, диригування — О. Гаука). Ще студентом став диригентом-асистентом Великого симфонічного оркестру Всесоюзного радіо і телебачення (1954). З 1955 диригент, в 1963—65 головний диригент Великого театру СРСР, де поставив опери «Царева наречена» Римського-Корсакова, «Чародійка» Чайковського, «Не лише любов» Щедрина (прем'єра, 1961), «Жовтень» Мураделі (прем'єра, 1964), балети (прем'єри) «Стежкою грому» Караєва (1959), «Сторінки життя» Баланчивадзе (1960), «Нічне місто» на музику Бартока (1962), «Паганіні» на музику Рахманінова (1963). З 1965 художній керівник і головний диригент Державного симфонічного оркестру СРСР, в 1992—2000 — головний диригент Резиденц-оркестру в Гаазі.

Творчість

Свєтланов — видатний інтерпретатор російської радянської музики. Перший виконавець в СРСР багатьох творів радянських і зарубіжних композиторів («Жанна на вогнищі» Онеггера, «Турангаліла» Мессіана, «Свідок з Варшави» Шенберга). Свєтланов є також автором ряду власних творів — симфонії (1957), кантати, симфонічних поем, струнного квартету, вокальних і інструментальних творів. Гастролював за кордоном.

Нагороджений Ленінською премією (1972) за концертно-виконавську діяльність. «Гран прі» (Франція) за запис всіх симфоній П. І. Чайковського, орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями, а також орденом Кирила і Мефодія 1 ступеня (Болгарія). Помер у Москві, похований на Ваганьківському кладовищі.

Див. також

4135 Свєтланов — астероїд, названий на честь диригента^[1].

Примітки

↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

[1] Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

[1]