Головно

село Головно пол. Hołowno Координати 51°39′ пн. ш. 23°12′ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Люблінське воєводство Повіт Парчівський повіт Гміна Подедвуже Населення 200 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 83 Поштовий індекс 21-222 Автомобільний код LPA SIMC 0017673 GeoNames 771024 OSM ↑3103741 ·R (Ґміна Подедвуже) Головно Головно (Польща) Головно Головно (Люблінське воєводство)

Головно[2][3] (пол. Hołowno) — село в Польщі, у гміні Подедвуже Парчівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 200 осіб (2011)[1].

Історія

1482 року вперше згадується православна церква в селі[2].

Населення села належало до української етнографічної групи хмаків[3].

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[4].

У липні-серпні 1938 року польська влада в рамках великої акції знищення українських храмів на Холмщині і Підляшші зруйнувала місцеву православну церкву[2].

За німецької окупації під час другої світової війни у селі діяла українська школа, учителем був Дмитро Дмитрук, вбитий 25 серпня 1942 року польськими підпільниками з Армії Крайової[5][6]. Після смерті вчителя Дмитрука, українські діти були змушені відвідувати польську школу[6].

Як звітував командир сотні УПА Іван Романечко («Ярий») у лютому 1946 року, значну частину населення села становили «калакути» («перекидчики») — українці, які прийняли римо-католицтво й вважали себе поляками[7].

У 1975—1998 роках село належало до Білопідляського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	98	16	61	21
Жінки	102	13	43	46
Разом	200	29	104	67

Примітки

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя: іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 138.
3. Олесіюк Т. Соборна Україна: наукові розвідки і спомини. — К. : Українська видавнича спілка, 2004. — С. 359.
4. Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 371. (рос. дореф.)
5. Починайло А. Про українську школу на південному Підляшші // Український альманах. — Варшава : Об'єднання українців у Польщі, 2006. — С. 289. Архівовано з джерела 20 квітня 2022. Процитовано 2022-11-10.
6. Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя / Ред. кол.: М. Мартинюк (гол. ред.), Н. Олійник (літ. ред.), А. Демусь, О. Заставний, І. Калиневич, І. Кравчук, Н. Кравчук, В. Макар, В. Оренчук, Є. Стефанишин. Наукове товариство імені Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто : Об'єднання надбужанців, 1986. — Т. 1. — С. 103. — (Український Архів. — Т. XLI)
7. Тактичний відтинок УПА 28-й «Данилів»: Холмщина і Підляшшя (Документи і матеріяли) / зібр. П. Й. Потічний та ін.; ред. П. Й. Потічний. — Торонто; Львів : Літопис УПА, 2003. — С. 610. — (Літопис УПА; т. 39)
8. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Портал «Польща»