Голландські вафлі

Стропвафлі

Стропвафлі
Тип	вафлі, кондитерські вироби
Походження	Нідерланди
Час появи	1784
Необхідні компоненти	Тісто: Борошно, масло вершкове, коричневий цукор, хлібні дріжджі, молоко, яйця Начинка: Патока, коричневий цукор, масло вершкове, кориця
Медіафайли у Вікісховищі

Голландські вафлі, або Стропвафлі (нід. Stroopwafel нідерландська вимова: [ˈstroːpʋaːfəl] ^ⓘ; буквально «вафлі з патокою») — вафлі з двох тонких шарів тіста, запечені з начинкою з карамельного сиропу.[1][2] Стропвафлі дуже популярні в Нідерландах, на території яких вони були вперше виготовлені.

Інгредієнти

• Тісто: Борошно, масло вершкове, коричневий цукор, хлібні дріжджі, молоко, яйця.
• Начинка: Патока, коричневий цукор, масло вершкове, кориця.

Історія

Стропвафлі походять з міста Гауда, що у Нідерландах. Вважається, що вперше вони були виготовлені в кінці XVIII століття або на початку XIX століття пекарем, що використав залишки від випічки, які були підсолоджені сиропом.

За однією з версій стропвафлі були винайдені у булочній пекаря Ґерарда Кампхайсена (нід. Gerard Kamphuisen). Ймовірно, що перші стропвафлі були виготовлені в межах 1810—1840-х років, коли пекар відкрив свою пекарню, за найдавнішим з відомих рецептів. У XIX столітті у місті Гауда налічувалося близько 100 пекарень, у яких випікалися стропвафлі. Після 1870 вафлі з'явилися також на вечірках і на ринках за межами Гауди. У XX столітті вафлі стали виготовляти на заводах; у 1960 році налічувалося 17 заводів в одній лише Гауді, чотири з яких й до нашого часу залишаються діючими.

Галерея

• 
  Магазинчик-автофургон із стропвафлями в Нідерландах
• 
  Стропвафлі у Мідделбурзі
• 
  Магазин стропвафлів у Роттердамі

Примітки

1. Stroopwafels. Een traditionele Goudse lekker so it's legitmallnij [Архівовано 4 січня 2008 у Wayback Machine.] Gouda-Online.nl [Архівовано 10 жовтня 2017 у Wayback Machine.](нід.)
2. Stroopwafel [Архівовано 18 лютого 2012 у Wayback Machine.]. Van Dale Taalweb [Архівовано 18 лютого 2012 у Wayback Machine.](нід.) Архівована копія. Архів оригіналу за 18 лютого 2012. Процитовано 10 лютого 2016.