Гноєрозкидач  Гноєрозкида́ч — сільськогосподарська машина для розподілу органічних добрив на полях і в садах, що забезпечує перемелення та рівномірне розбризкування гною. Конструктивно найчастіше є одно- або двохосьовим тракторним причепом, обладнаним в задній частині ротаційним механізмом для подрібнення і розсіювання гною, керованим з кабіни водія-тракториста[1]. Крім причіпних машин, в країнах Західної Європи та Північної Америки поширення набувають самохідні гноєрозкидачі на базі спеціальних важких триколісних самохідних тракторних шасі високої прохідності[2]. Аналогічні машини розроблялися в 1980-х роках і в СРСР, але в серію не пішли з економічних причин[3]. Серед гноєрозкидачів окремо виділяють так звані гноївкорозкидачі (гноївкорозбризкувачі)[4][5], що мають аналогічне призначення, але принципово інші за конструкцією і призначені для розподілу рідких органічних добрив[6][1] (гноївки). Перший серійний автоматизований гноєрозкидач відносять до 1875 року, коли канадський інженер Джозеф Кемп з Ватерлоо створив спеціалізований кінний причіп, для випуску якого було побудовано кілька заводів в США, що в 1906 році продані корпорації «International Harvester»[7][8][9]. Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
