Глікалі

Глікалі (англ. Glycal) — назва похідних циклічних енольних етерів цукрів, які мають подвійний зв'язок саме між атомами С-1 та С-2 кільця[1]. Глікалі — похідні пентоз чи гексоз. Вперше були отримані Фішером та Цахом у 1913[2].

Інтерес до хімії глікалів спричинений задачами енантіоспецифічного синтезу. Глікальний підхід розглядається як один із методів синтезу ${\displaystyle \mathrm {O-,\,\,C-} }$ глікозидів та олігосахаридів. Важливе значення у цьому випадку мають реакції електрофільного приєднання за подвійним зв'язком глікалів.

Поміж реакцій, що мають особливе значення для цілеспрямованої модифікації глікалів, є реакція Фер'є, яка перебігає як ${\displaystyle S_{N}2'}$-заміщення із алільним перегрупуванням. Таким чином перебігають реакції спиртів і тіолів під дією кислот Льюїса; C-глікозилювання катіонактивними алкенами, алілсиланами, енолсиліловими етерами; комбінація із аренами, малонатами й арілгалогенідами у присутності металокомплексних каталізаторів; синтез N-нуклеозидів.

Синтез

При синтезі глікалів з S-глікозидів та їх окиснених похідних застосовується нафталід літію.

Значення і застосування

На основі глікалів можна отримати блок-синтони, які мають препаративну цінність завдяки енантіомерній чистоті похідних і синтезованих хіральних центрів та наявності реакційноздатних функціональних груп, максимально зручних для наступних трансформацій.

Глікалі є джерелами хірального вуглецю, які мають загальне значення для синтезу складних природних сполук, їх аналогів та похідних[3].

Див. також

• Енози

Джерела

1. Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
2. Fischer, E.; Zach, K. (1913). Sitz. ber. Kgl. preuss. Akad. Wiss. 16: 311. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)(нім.)
3. Толстиков, А.Г.; Толстиков, Г.А. (1993). Гликали в энантиоспецифическом синтезе. Успехи химии. 62 (6): 621—643. doi:10.1070/RC1993v062n06ABEH000034. Процитовано жовтень 2022.(рос.)