Герета Ігор Петрович

Ігор Петрович Герета
фотопортрет Ігоря Герети фотопортрет Ігоря Герети
Народився	25 вересня 1938(1938-09-25) Скоморохи, Тернопільська область
Помер	5 червня 2002(2002-06-05) (63 роки) Тернопіль
Поховання	Велика Березовиця
Країна	СРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	археолог
Alma mater	Чернівецький державний університет
Галузь	археологія, краєзнавство, мистецтвознавство
Заклад	Тернопільський педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Батько	Олесь Ґерета
Брати, сестри	Ґерета Олег Петрович
Нагороди
Герета Ігор Петрович у Вікісховищі

І́гор Петро́вич Гере́та (також Ґерета; 25 вересня 1938(19380925), Скоморохи, нині Тернопільського району Тернопільської області — 5 червня 2002, Тернопіль, похований у смт. Велика Березовиця) — український археолог, мистецтвознавець, історик, поет, викладач і громадсько-політичний діяч. Заслужений діяч мистецтв України[1] (1998).

Член НСХУ (1993). Почесний член ВУСК (1996). Член проводу Тернопільської крайової організації НРУ (1989). Депутат Тернопільської обласної ради І—IV-го скликань (від 1990), член її президії, голова постійної комісії з питань духовності, культури, свободи слова та інформації. Організатор і директор Інституту національного відродження України (від 1991; нині носить ім'я Ґерети). Голова Тернопільського осередку НТШ (від 1996). Почесний громадянин міста Тернопіль (2003, посмертно).

Життєпис

Народився 25 вересня 1938 року в с. Скоморохи, нині Тернопільського району в священичій родині. Батько, отець Петро Ґерета, відомий також як поет (псевдонім Олесь Ґерета) і композитор. Мати, Євгенія, (з роду Скоморовська) — диригентка церковних хорів.

У 1942 році родина Ігоря Ґерети перебралася до села Велика Березовиця, де батько отримав нову парафію. Тут 1955 року Ігор закінчив середню школу (тепер — Тернопільська 3ОШ № 8). Навчався у Тернопільській музичній школі. 1962 року отримав диплом про закінчення історичного факультету Чернівецького державного університету. Від 1963 року і до кінця життя працював на різних наукових посадах у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.

За протирадянську діяльність Ігоря Ґерету у 1966 році засуджено на п'ять років позбавлення волі (умовно). Загалом же, за участь в українському дисидентському русі 1960-x років позбавлений можливості здобути науково-творчу кар'єру, до розпаду СРСР постійно перебував під наглядом органів держбезпеки та партапарату. Незважаючи на постійні переслідування й утиски, Ігор Ґерета продовжував займатися науковою й громадською роботою.

У період українського національного відродження 1988—1991 років Ігор Ґерета поринув у вир політичної діяльності. Став співзасновником Народного Руху України (Тернопіль, 1989), член його Великої Ради; був кандидатом у депутати до Верховної Ради України (1994, 1998 р.); депутат Тернопільської обласної ради (1 — 4 скликань), член її президії, голова постійної депутатської комісії у 1990—1998, 2002 роках.

До останніх днів життя Ігор Ґерета залишався опікуном Козівської гімназії (тепер Козівська державна українська гімназія ім. В. Герети [Архівовано 10 квітня 2022 у Wayback Machine.]) та обласної експериментальної школи мистецтв.

Помер 5 червня 2002 року в Тернополі на батьківському обійсті по вул. Глибокій. Похований на цвинтарі у Великій Березовиці.

Панахида на могилі Ігоря Ґерети 5 червня 2010 року

Творча і наукова спадщина

Ігор Ґерета написав понад 120 розвідок й статей у енциклопедіях, збірниках та періодичних виданнях як України так і Канади, Польщі, Росії, Сербії, Словаччини. Він — видавець більше як 30 книжок Інституту національного відродження України, а також співавтор трьох академічних досліджень про археологічні пам'ятки Прикарпаття і Волині (1981 — 82); спецвипуску журналу «Тернопіль» «Художники Тернопільщини» (1994); нарисів про Теребовлю (1971); Бережани (1979, 1989); Чортків (1985); художників І. Хворостецького (1978); І. Марчука (1985); Я. Омеляна (1993).

Музейна діяльність

На посаді наукового працівника Тернопільського обласного краєзнавчого музею Ігор Ґерета став засновником і автором експозицій:

• музею-садиби Соломії Крушельницької у селі Біла Тернопільського району (1963);
• картинної галереї Тернопільського обласного краєзнавчого музею (1978 (у 1991 р. перетворено на обласний художній музей);
• знищеного музею обласного музично-драматичного театру імені Т. Шевченка (нині академічний драматичний театр);
• музею-садиби Леся Курбаса в Старому Скалаті Підволочиського району (1987), боротьба за який тривала 20 років;
• історико-меморіального музею політв'язнів (1997, у підвалах колишнього приміщення обласного управління КДБ);
• мистецького музею приватних збірок (сучасного українського мистецтва) на вулиці Медовій у Тернополі;
• музею-садиби Патріарха Йосифа у селі Заздрість Теребовлянського району.

І. Ґерета першим підтримав ініціативу Остапа Черемшинського і став співавтором експозиції етнографічно-меморіального музею Володимира Гнатюка у с. Велеснів Монастириського району.

У видавництві «Каменяр» (Львів) Ігор Ґерета видав нариси (путівники) про музеї Соломії Крушельницької і Тернопільську картинну галерею, музей Володимира Гнатюка (у співавторстві з Остапом Черемшинським).

Громадська діяльність

Ігор Ґерета вів активну громадську роботу. У 1978 році при картинній галереї він заснував мистецький клуб, який діяв до 1985 року, згодом був заборонений. 1988 року Ігор Ґерета став співзасновником першої в Тернополі опозиційної організації «Тернове поле»; Товариства української мови (нині — Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка); 1989 року — «Меморіалу» імені В. Стуса та інші.

У 1991 році Ігор Ґерета створив Інститут національного відродження України (нині він носить його ім'я); будучи депутатом, став ініціатором заснування художньої премії імені М. Бойчука; у 1992 році — кафедри української культури в Тернопільській вищій духовній семінарії; 1993 року — стипендії імені В. Барвінського для студентів-музикантів Тернопільської області, які навчаються за кордоном, стипендії М. Литвина для студентів-бандуристів; відкриття у 1994 році обласної експериментальної школи мистецтв у Тернополі; у 1996 — організації Тернопільського осередку Наукового Товариства імені Т. Шевченка тощо.

Археологічна діяльність

1975 року був керівником експедиції, яка досліджувала Стінківське давньоруське городище (Бучацького району).[2] У 1990 році Ігор Ґерета розпочав створення першого археологічного музею-парку в с. Чернелів-Руський Тернопільського району[3]. У 1993—1994 роках він виставив на показ твори образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва із власної збірки з промовистою назвою «Мистецтво друзів», експонуючи їх у Тернополі та Львові. Як археолог Ігор Ґерета відкрив сотню та вів дослідження майже двадцяти пам'яток старожитностей України. Знаковим є могильник Черняхівської культури (III—IV століття н. е.) у Чернелеві-Руському, який найбільш досліджений в Україні. За звітом Ігоря Ґерети з останнього його сезону за 2000 р., що зберігається у фондах обласного краєзнавчого музею, у Чернелівському могильнику відкрито 288 черняхівських поховань (усіх — 315 із похованнями давньоруської й Поморської культур), що більше, ніж у могильнику в селі Черняхів. Артефакти з цієї пам'ятки, а також із села Романівка Тернопільського району, у 1995 році були представлені на міжнародних археологічних виставках.

Ігор Ґерета як науковець брав участь у місцевих, регіональних, всесоюзних, міжнародних (зокрема, 1987 року в Університеті Марії Кюрі-Складовської (Люблін, Польща) — «Вельбарська культура в Пізньоримський час») та згодом всеукраїнських конференціях з питань археології, історії, мистецтвознавства.

Організація культурно-мистецьких заходів

Ґерета — укладач десятків наукових зібрань, організатор конференцій, симпозіумів, літературно-мистецьких заходів. Організував і провів такі урочини:

• Олега Ольжича (1994);
• «Україна в Другій світовій війні» (1995);
• Симона Петлюри (1996);
• «Українська Повстанська Армія» (1992, 1997);
• П. Обаля (2000);
• Митрополита Андрея Шептицького (2001) тощо.

Літературна творчість

Свої поезії, оповідання та новели Ігор Ґерета опублікував у кількох газетах та журналах лише після здобуття Україною самостійності, згодом уклав із творів збірочку «Скибка неба» (1997), був членом редакції «Енциклопедія Тернопільщини», журналу «Тернопіль».

Пам'ять

• На регіональній акції «Галицький лицар 2002» Ґерету визнано (посмертно) найвизначнішою постаттю десятиліття у краї.
• Зірку Ігоря Ґерети встановлено на Алеї Зірок на вулиці Гетьмана Сагайдачного в Тернополі.
• Ім'я Ґерети присвоєно Тернопільській обласній експериментальній школі мистецтв.
• 5 червня 2010 на фасаді будинку, в якому знаходиться Інститут національного відродження України (м. Тернопіль), відкрито меморіальну дошку Ігореві Ґереті.
• 27 березня 2015 на фасаді Тернопільської обласної експериментальної школи мистецтв відкрито меморіальну дошку Ігореві Ґереті, яку освятив митрополит Тернопільсько-Зборівський Василь (Семенюк).[4]
• 25 вересня 2016 року на вул. Валовій у Тернополі відкрили пам'ятник Ігорю Ґереті.
• У 2019 році проєкт Байковецької сільської територіальної громади «Створення музею-скансену черняхівської культури. Перші кроки» став переможцем конкурсу Міністерства культури України «Малі міста — великі враження» в рамках Програми співпраці між українським урядом, Європейським Союзом та його державами-членами Німеччиною, Польщею, Данією та Словенією «U-LEAD з Європою». За проєктом на базі Чернелово-Руського могильника буде створено музей-скансен, в експозиції якого планувалось представити близько 2000 оригінальних експонатів з фонду Тернопільського обласного краєзнавчого музею[5].
• 10 жовтня 2019 року в с. Байківці відбулася Міжнародна наукова конференція «Створення музею-скансену черняхівської культури. Перші кроки». Під час конференції було презентовано документальний фільм «Музей-скансен черняхівської культури» (режисер і автор сценарію Макс Мельник, креативний продюсер і автор сценарію Володимир Ханас[6].
• 25 вересня 2020 року у Тернопільському ліцеї №21 - спеціалізованій мистецькій школі імені Ігоря Герети, відкрито меморіальний куток "Скибка неба" присвячений пам'яті Ігоря Ґерети.
• 26 вересня 2023 року у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відбулась науково-краєзнавча конференція з міжнародною участю «Ігор Ґерета — відомий дослідник старожитностей Тернопільщини»[7].
• 26 вересня 2023 року у Тернопільській обласній бібліотеці для молоді відбулись краєзнавчі читання “Ігор Герета- археолог зі світовим ім’ям”, приурочені 85-річчю відомого краянина[8].

Премії, відзнаки, нагороди

• Премія імені Братів Богдана і Левка Лепких (1997)[9].
• Почесна грамота Тернопільського осередку Спілки української молоді (СУМ); І. Ґерету визнано «Опікуном осередку» (1998).
• Всеукраїнська археологічна премія імені Вікентія Хвойки (2002).
• Знак Українського фонду культури «Подвижник культури».

Світлини

• 
  Пам'ятник Ігорю Ґереті на вул. Валовій у Тернополі
• 
  Пам'ятний знак на вул. Гетьмана Сагайдачного у Тернополі

Примітки

1. Указ Президента України від 16 вересня 1998 року № 1032/98 «Про відзначення нагородами України працівників культури і мистецтва»
2. Яворський Г. Стінківське давньоруське городище // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 356. — ISBN 978-966-528-279-2.
3. Музей-скансен черняхівської культури (укр.), процитовано 25 вересня 2022
4.  У Тернополі освятили меморіальну дошку Ігорю Ґереті на YouTube // Телеканал ІНТБ, 27 березня 2015
    Меморіальна дошка Ігорю Гереті. Тернопіль, вул.Медова,5 на YouTube // Tarnopol — Te — Ua. — 2015. — 27 березня.
    Відкриття меморіальної дошки Ігорю Гереті на YouTube // Відеоканал Юрія Дігая, 27 березня 2015
    У Тернополі встановили і освятили меморіальну дошку Ігорю Гереті на YouTube // ТТБ. — 2015. — 30 березня.
5. МОГИЛЬНИК ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ | Чернелів-Руський. Тернопільщина (укр.). 17 листопада 2023. Процитовано 28 квітня 2024.
6. У Чернелові-Руському буде музей-скансен черняхівської культури - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 28 квітня 2024.
7. У музеї відбулась науково-краєзнавча конференція «Ігор Ґерета — відомий дослідник старожитностей Тернопільщини» | Тернопільський обласний краєзнавчий музей. Тернопільський обласний краєзнавчий музей | Офіційний сайт (англ.). 25 вересня 2023. Процитовано 28 квітня 2024.
8. Галина, Якуб (29 вересня 2023). Ігор Герета- археолог зі світовим ім"ям. Тернопільська обласна бібліотека для молоді (укр.). Процитовано 28 квітня 2024.
9. Нові лауреати премії імені братів Лепких // Свобода. — 1997. — 10 черв.

Джерела

• Литвин М., Липовецький В. Ігор Ґерета. Статті. Спогади. Світлини. — Тернопіль, 2012.
• Савак Б. Ґерета Ігор Петрович — археолог, мистецтвознавець, культуролог і політичний діяч, заслужений діяч мистецтв України (1998), почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1996)… // Краєзнавці Тернопільщини. — Денисів, 2003. — С. 21 — 23.
• Стельмах М., Яворський Г. Ґерета Ігор Петрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 447. — ISBN 966-528-197-6.
• Стаття про Ігоря Ґерету на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для молоді^[недоступне посилання з серпня 2019]

Публікації творів Ігоря Ґерети

• Герета І. П. та ін. Археологічні пам'ятки Прикарпаття і Волині Кам'яного віку. — К. : Наукова думка, 1981. — 310 с.
• Герета І. П., Харитонов Є. А. Дослідження нових археологічних пам'яток в Західному Поділлі // Матеріали Третьої Подільської історико-краєзнавчої конференції. — Львів, 1970.
• Ґерета І. Скибка неба: Поезія. Проза. — Т.: Лілея, 1997. — 84 с.
• Ґерета І. Білі хрести: Оповід. // Вільне життя. — 2000. — 1 лютого.
• Ґерета І. Брошка: Докум. оповід. // Свобода. — 2000. — 26 лют. — С. 7.
• Ґерета І. Вірші // Тернопіль: Тернопільщина літературна. — Т., 1991. — Вип. 2. Ч. 2. — С. 11–12.
• Ґерета І. Давній різдвяний спомин: Вірш // Свобода. — 2000. — 6 січня.
• Ґерета І. Казка для вас: Вірші // Русалка Дністрова. — 1995. — Ч. 7. — С. 3.
• Ґерета І. Опіум: Докум. новела з двома епілогами //Вільне життя. — 2001. — 15 верес.
• Ґерета І. Поезії //Тернопіль вечірній. — 1995. — 20 січ. — С. 3.
• Ґерета І. Скибка неба: Вірші // Тернопілля'95: Регіон. річник. — Т., 1995. — С. 550—551.
• Ґерета І. Смерть Нептуна; Безпросвітне; На скалу! // Свобода. — 1995. — 21 лютого.
• Ґерета І. Акварелі, офорт, ліногравюра: Нотатки з виставки творів худож. Л. Левицького // Вільне життя. — 1986. — 9 вересня.
• Ґерета І. П. Бережани: Ілюстрований краєзнавчий нарис. — Л.: Каменяр, 1979. — 79 с.
• Ґерета І. П. Бережани: Іст.-краєзнавчий нарис. — Л.: Каменяр, 1989. — 61 с.
• Ґерета І. Богдан Ткачик: Хресна дорога України // Тернопіль вечірній. — 2001. — 25 липня. — С. 8–9.
• Ґерета І. «В Гусятині над річкою» // Вільне життя. — 1996. — 5 січня.
• Ґерета І. Вернісажі надій: Про творчість худож. Б. Ткачика // Жовтень. — 1987. — № 8. — С. 126–127.
• Ґерета І. Володимир Гнатюк: Сім етюдів про вченого на його 125-річчя // Тернопілля'96: Регіон. річник. — Т., 1996. — С. 101–107.
• Ґерета І. «Вставайте! Ви вільні!»: [Про зб. І. Ваврика «Прості вірші»] // Свобода. — 2001. — 18 грудня.
• Ґерета І. Геній родом із Романівки: [Про М. П. Бойчука] // Свобода. — 1992. — 29 жовтня.
• Ґерета І. Голос душі: [Про худож. І. Марчука] //Джерело: Наук.-краєзнавчий часопис Тернопілля. — Т., 1994. — № 1. — С. 154–161.
• Ґерета І. Голос землі. Міжнародна співпраця тернопільських археологів // Тернопілля'96: Регіон. річник. — Т., 1996. — С. 152—154.
• Ґерета І. З маленької Ободівки у широкий мистецький світ: До 100-річчя від дня народж. Петра Обаля // Дзвін. — 2001. — № 1. — С. 149–150; Вільне життя. — 2000. — 29 серп.
• Ґерета І. Знавець душі народної: 120 років від дня народження В. Гнатюка // Тернопіль вечірній. — 1991. — № 25.
• Ґерета І. Йорданські сніги: Спомин про Стефанію Садовську // Тернопіль. — 1995. — № 4. — С. 66–68.
• Ґерета І. Картинна галерея Тернопільського краєзнавчого музею: Путівник. — Л.: Каменяр, 1981. — 79 с.
• Ґерета І. Кілька слів про батька // Тернопілля'96: Регіон. річник. — Т., 1996. — С. 572–574.
• Ґерета І. Кілька слів про поезію Володимира Присяжного. — Тернопілля'95: Регіон. річник. — Т., 1995. — С. 586–587.
• Ґерета І. Книга про творців нації: Про О. Полянського та його книгу «Історичні силуети» // Тернопіль вечірній. — 1998. — 24 вересня. — С. 3.
• Ґерета І. Кобзар: [Про М. Литвина] // Свобода. — 1993. — 20 лип.
• Ґерета І. Ліногравюри світань: Про худож. Я. Омеляна // Дзвін. — 2000. — № 8. — С. 158–160.
• Ґерета І. Майстер живопису: Про П. Обаля // Ровесник. — 1985. — 20 квітня.
• Ґерета І. Міжнародна співпраця археологів // Свобода. — 1996. — 17 вересня.
• Ґерета І. Монографія про Богдана Лепкого // Вільне життя. — 2001. — 13 листопада.
• Ґерета І. П. Музей Соломії Крушельницької: Нарис-путівник. — Л.: Каменяр, 1978. — 94 с.
• Ґерета І. Наблизила наше малярство до Європи: 15 вересня 1877 р. в Бережанах, що на Тернопільщині, народилася видатна українська художниця О. Кульчицька // Голос України. — 1994. — 15 вересня.
• Ґерета І. Нашої школи хресна дорога // Тернопілля'97: Регіон. річник. — Т., 1997. — С. 479–482; Ровесник. — 1990. — № 25.
• Ґерета І. Не хотіла старітися: Спогад про І. Блажкевич // Тернопіль. — 1996. — № 2. — С. 19–25.
• Ґерета І. Пам'яті академіка В. Гнатюка // Тернопіль. — 1992. — № 3. — 4. — С. 38–39.
• Ґерета І. Пам'яті видатного земляка: Урочини з нагоди 125-річчя від дня народження Т. Бордуляка // Вільне життя. — 1988. — 14 лютого.
• Ґерета І. Під знаком хреста: Творчий доробок худож. Г. Ткачик // Свобода. — 1999. — 23 жовтня.
• Ґерета І. Пісні волі: Про кобзаря, комп., письм. М. Литвина // Свобода. — 1993. — 23 березня.
• Ґерета І. Поетеса з-під білих зір: Літ.-мистецький вечір з нагоди ювілею поетеси Т. Фролової // Свобода. — 2001. — 12 червня.
• Ґерета І. Радість зустрічей: У Тернопільській картинній галереї виставка живопису А. І. Петрика // Вільне життя. — 1983. — 17 травня.
• Ґерета І. Родом з Романівки: Про М. П. Бойчука] // Вільне життя. — 1990. — 29 квітня.
• Ґерета І. Саморух до вічної ідеї: Творчий портрет Богдана Ткачика // Тернопілля'96: Регіон. річник. — Т., 1996. — С. 550–553.
• Ґерета І. Сила і ніжність: Про Б. Рудого // Свобода. — 1998. — 17 січ.
• Ґерета І. Слово про кандидата у депутати обласної ради по Теребовлянському виборчому округу № 15 Богдана Хаварівського (директор Державного архіву Тернопільської обл.) // Русалка Дністрова. — 1998. — Ч 4. — С. 2.
• Ґерета І. Сон наяву, або Два роки художника Михайла Кузіва // Свобода. — 2001. — 29 травня.
• Ґерета І. Справжній, як саме життя: Про худож. Я. Омеляна // Вільне життя. — 1999. — 16 січня.
• Ґерета І. Струменить із полотен тепло: Розповідь про худож. Є. Кавку // Тернопіль. — 1992. — № 2. — С. 54–55.
• Ґерета І. Так манить вершина: Нотатки з виставки творів художника Б. Ткачика // Вільне життя. — 1986. — 22 листопада.
• Ґерета І. Теребовля: Шлях через віки: Іст.-краєзнавчий. нарис. — Л.: Каменяр, 1997. — 127 с.
• Ґерета І. «Ти — мій клич!»: Про кн. В. Присяжного «Остання сотня» // Тернопіль вечірній. — 1998. — 31 груд. — С. 8.
• Ґерета І. Тривоги і надії //Вільне життя. — 1990. — 17 червня.
• Ґерета І. Феноменально щасливий збирач: Сім етюдів до 125-річчя від дня народження В. Гнатюка //Русалка Дністрова. — 1996. — Ч. 10. — С. 1.
• Ґерета І. Художники Тернопілля // Тернопілля'95: Регіон. річник. — Т., 1995. — С. 687–691.
• Ґерета І. Художники Тернопільщини кінця XIX — ХХ ст. // Тернопіль. — 1994. — № 2 — 3. — С. 3–20.
• Ґерета І. П., Черемшинський О. С. Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка у Велесневі: Нарис-путівник. — Львів: Каменяр, 1982. — 79 с.
• Ґерета І. П., Черемшинський О. С. Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка у Велесневі: Нарис-путівник. — Львів: Каменяр, 1991. — 94 с.
• Ґерета І. Шлях митця: Про худож. Я. Омеляна // Тернопіль вечірній. — 1993. — 19 черв. — С.
• Ґерета І. Ювілей Юліана Опільського // Жовтень. — 1985. — № 8. — С. 103.
• Ґерета І. Ярослава Музика: До 100-річчя від дня народження // Тернопіль вечірній. — 1994. — 19 січ. — С. 4.
• Ґерета І. Ярослав Омелян — майстер художньої графіки // Русалка Дністрова. — 1997. — Ч. 9. — С. 4–5.
• Демченко В. Ф., Ґерета І. П. Теребовля: Іст.-краєзнавчий нарис. — Львів: Каменяр, 1971. — 82 с.
• Герета И. П. Новые палеолитические нахождения на Тернопольщине // АО 1968. — М., 1969.
• Герета И. П. Новые памятники культуры шаровидных амфор в Западном Подолье // АО 1969. — М., 1970.

Джерела та література

• Вільчинський О. Світла пам'ять про Ігоря Ґерету // Тернопіль вечірній. — 2002. — 5 черв. — С. 6.
• «Впала колона…»: Ігор Ґерета відійшов за поріг вічності // Тернопільська газета. — 2002. — 12 — 18 черв. — С. 7.
• Гайдукевич Я. Ігор Ґерета: невеликий штрих до осягнення феномену // Наукові записки. — Т.: Джура, 2003. — Вип. ІІІ. — С. 4–14.
• Ґерета І. П. // Тернопілля’ 97: Регіон. річник. — Т., 1997. — С. 683.
• Ґерета Ігор Петрович //Свобода. — 2002. — 8 червня.
• Герман О. Світлі барви печалі // Вільне життя. — 2003. — 3 червня.
• Головецький В. Кожна ідея повинна мати реальне втілення: Інтерв'ю кандидата у депутати І. Ґерети // Тернопіль вечірній. — 1998. — 6 берез. — С. 2.
• Залізний В. Велет віри, духу і любові: Світлій пам'яті І. Ґерети: Вірш // Тернопіль вечірній. — 2002. — 10 лип. — С. 3.
• Зозуляк Є. Ігор Ґерета: «Агітую не словами, а роботою» // Вільне життя. — 1998. — 24 березня.
• Ігор Ґерета. Людина місяця: Жовтень // Русалка Дністрова. — 1993. — Ч. 20.
• Ігор Ґерета // Образотв. мистец. — 2002. — № 4. — С. 27.
• Ігор Ґерета // Тернопіль. — 1994. — № 2 — 3. — С. 38.
• Маслій М. Він був Велетом. Тернопіль прощався з Ігорем Ґеретою // Нова Тернопільська газета. — 2002. — 12 черв. — С. 7.
• Маслій М. Микола Литвин: «Зима 1964 року. Перон тернопільського вокзалу. Сходжу з поїзда, а мене болять вуха. Я навколо чую українську мову!»: Спогади М. Литвина про І. Ґерету // Нова Тернопільська газета. — 2002. — 10 лип. — С. 4.
• Машлянка Б. Ігорю Ґереті присуджено Всеукраїнську премію ім. В. Хвойки // Нова Тернопільська газета. — 2002. — 8 трав. — С. 2.
• Мушинка М. Микола Мушинка про Ігоря Ґерету // Свобода. — 2002. — 7 верес.
• На вічну пам'ять побратимові // Українське слово. — 2002. — Ч. 25. — С. 11; Літературна Україна. — 2002. — 13 черв. — С. 8.
• Новосядлий Б. «Цілувати губи — так, свободі, годі смутку, годі!…» // Свобода. — 1997. — 11 грудня.
• Павлик Т. Премія Інституту археології — Ігорі Ґереті // Вільне життя. — 2002. — 11 травня.
• Сергійчук І. Ігор Ґерета — лауреат: І. Ґереті присуджено Всеукраїнську премію ім. В. Хвойки // Тернопіль вечірній. — 2002. — 29 трав. — С. 2.; Свобода. — 2002. — 28 травня.
• Сорока П. Небо поезії Ігоря Ґерети // Тернопіль вечірній. — 1998. — 26 січ. — С. 4.
• Сорока П. Смак небесної скибки // Дзвін. — 1998. — № 8 — 9. — С. 154–156.
• Стельмах М. Йому б виповнилося лише 64 // Свобода. — 2002. — 28 вересня.
• Стельмах М. Свято духовності // Тернопіль вечірній. — 1998. — 24 жовтня. — С. 5.
• Стрільчук М. Літературна імпреза батька і сина // Тернопіль вечірній. — 1997. — 12 грудня. — С. 5.
• Тимочко П. Нові лауреати премії ім. Братів Лепких 1997 р.: Роман Гром'як, Ігор Ґерета, Віктор Ющенко // Літ. Україна. — 1997. — 7 серпня.
• Ткачик Б. До його постаті притягувало, як магнітом // Тернопіль вечірній. — 2003. — 5 черв.; 12 черв. — С. 6.

Посилання

• Вірші-присвяти Ігореві Ґереті [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.]