Герб Бретані

Герб Бретані
Версії
Деталі
Носій	Бретань
Затверджений	1316
Щитотримачі	Лев та Грифон
Основа	лат. «Potius mori quam foedari» брет. «Kentoc'h mervel eget bezañ saotret» фр. «Plutôt la mort que la souillure» (Краще смерть, аніж ганьба)
Ранні версії	1213 рік
Використання	Герцоги Бретані (1316—1514), Бретань (1532—1789)

Герб Бретані(фр. Armoiries de la Bretagne) — герб регіону Бретань на північному заході Франції, раніше офіційний герб бретонських герцогів, що використовувався ними з 1316 по 1514 рр. Повністю горностаєвий щит. Графічно постає у вигляді срібного поля, рівномірно засіяного чорними «хвостиками», найпоширеніший варіант яких зображують у вигляді невеликих хрестиків, схожих на знак жирової масті, нижня гілка яких подовжена і, розширюючись, розділяється на декілька кінчиків.

Історія

Легенди

У легендах появу горностаєвого герба Бретані пов'язують із герцогом Аленом Барбетортом. Згідно з однією з них, одного разу герцог, рятуючись від норманів, був зупинений сповененою рікою, мулистою і брудною. Раптом він звернув увагу на горностая, який тікав від скакучих коней: звір різко розвернувся біля самої води, воліючи загинути, ніж забруднитися. Натхнені прикладом, герцог і його соратники повернулися обличчям до ворога і з криком «Краще смерть, аніж ганьба!» кинулись до бою. Відтоді ця фраза герцога стала девізом Бретані, а хутро горностая було покладене на щити бретонських герцогів.

У середовищі бретонських націоналістів також популярна гіпотеза про бретонську протогеральдику, в якій рясно користалося горностаєве хутро, також присутні спроби довести існування кельтської принцеси на ім'я Герміона (Hermione[1]), а гербовий щит із повністю горностаєвим полем називається гербом легендарного короля Артура[2].

Шахова клітка де Дре

Герб П'єра «Злого Клірика»

У 1213 році П'єр Моклерк, молодший син Роберта II де Дре, заручений зі спадкоємицею бретонського герцогства Алісою де Туар, прибуває до Ренна і починає правити герцогством (до 1237 року) як феодальний опікун (фр. baillistre). До цього часу П'єр де Дре вже[3] володіє власним гербом: його герб становить шахово розділене поле, оточене темно-червоною облямівкою, з горностаєвою вільною частиною в декстері. Себто, до герба своєї сім'ї з полем, шахово розділеним на золото й блакить (традиційні кольори Капетингів, молодшою гілкою якого був і дім де Дре) і оточеним темно-червоною облямівкою, він уводить бризуру, яку в XIII столітті іноді користали молодші нащадки знатних домів: вільну частину (фр. franc-canton) з горностаєвим хутром[4].

Горностаєве поле

Герцог Жан VI у «Великому кінному гербовнику [ордена] Золотого руна» (XV століття). На гербових накидках коня та вершника зображено горностаєве поле.

Печатка герцога Франциска I.

Ліпний герб Бретані на Подвійних воротах Сен-Венсан, Сен-Мало, 1708—1710 роки.

Перстень Жана V в 1402 році

Герб П'єра Моклерка залишався гербом герцогів Бретані більше століття, після чого в 1316 році герцог Жан III змінює герб і замість шахівниці де Дре з горностаєвою вільною частиною затверджує щит із повністю горностаєвим полем. Можливі причини цієї зміни (зміни гербів великих принців були рідкістю для XIV-го сторіччя) були відзначені й проаналізовані відомим медієвістом Мішелем Пастуро[4]:

• У Жана III були жахливі відносини зі своєю мачухою, Йоландою де Дре, матір'ю його зведеного брата Жана де Монфора), і він мав із нею суперечку щодо спадщини свого батька, покійного герцога Артура II. Йоланда, як член сім'ї де Дре, мала права користати той же герб, що й Жан. А позаяк у середньовіччі геральдика була елементом права й формою вираження певних правових відносин, то використання герцогського герба означало таку ж владу і герцогські повноваження. Жан III не міг перешкодити мачусі носити герб де Дре, тож він вирішив змінити свій.
• Той факт, що на шахівниці Дре була зображена бризура (темно-червона облямівка) і вторинна бризура (горностаєва вільна частина) говорив про те, що герб належить молодшій лінії і не зовсім відповідає статусу правителів великого герцогства. Крім цього, поточний герб геральдично вказував на залежність Бретонського герцогства від невеликого графства Дре (яке, в свою чергу, залежало від Нормандського герцогства). Тому в цьому питанні простий (нерозділений) щит як офіційний був бажаним для герцогів Бретані, які були фактично незалежними правителями в своїх землях.
• Золото й лазур, гербові кольори Капетингів, у шахівниці де Дре вказували в XIII столітті на спорідненість із королями Франції з династії Капетингів, що в той час сприяло підвищенню престижу носія герба. Але з XIV століття, центральним елементом королівського герба, так само як і французької королівської геральдики, стали лілії, в той час як шахівниця з квітами нащадків Гуго Капета втратила свою первісну привабливість.
• Горностаєве хутро в XIII—XIV століттях підвищує свій престиж у порівнянні з білячим хутром, раніше поширенішим. Хутро горностая стало незмінним атрибутом влади і використовувалося для підбиття мантій суверенів, представників вищої аристократії і суддів, підкреслюючи відповідні моральні якості свого власника: честь дворянина або непідкупність судді.
• Усіяний герб горностаєвого хутра був, естетично і символічно, відповіддю на Флер-де-лі монархів Франції. Обравши герб із повністю горностаєвим полем, себто в злагоді з улюбленим прийомом середньовічної символіки, узявши частину і підмінивши нею ціле, герцог Бретані не лише позбувся всякого натяку на бризуру в своєму гербі, а й, на кшталт короля Франції, став відтепер володарем засіяного гербового щита, тобто щита з такою структурою, яка в середньовічних символічних системах вважалася найпрестижнішою.[3]

Найімовірніша причина зміни герба полягає в тому, що бретонський герцог прагнув більше підкреслити свій ростучий вплив і не бажав носити герб із бризурою, яка занадто явно підкреслювала той факт, що бретонський герцогський будинок спочатку був лише молодшою гілкою графського будинку де Дре (який в ту пору перебував у повному занепаді).[3]

Особливості

У поточному поданні «хвостик» (фр. moucheture; дослівно «пляма») є візуальним відтворенням «ермеліна», а витоки цього символу лежать у чорних хвостах горностаїв, що прикріплюються до білих хутряних накидок. Еволюція значення пов'язана із зображенням, яке показує морфологічну схожість елемента з цілим, значно нівелюючи різницю.

Кількість і форма горностаєвих «хвостиків» варіювалися залежно від часу створення, місця і художника, кожен з яких вкладав у створений варіант бретонського герба свій сенс, часом протилежний решті. Герб герцогів Бретані, таким чином, міг містити від трьох до дванадцяти «хвостиків», що часто залежало від площі носія — печаток, монет, медалей, рукописів або власне щитів. Число кінчиків нижньої гілки (підстави) хрестоподібний «mouchetures» варіювалося у діапазоні від 3 до 9, так само як і змінювалася форма елементів троїстої вершини «хвостика» (точки, ромби, ґноти), що позначала кріплення, якими фіксували горностаєве хутро з хвостиками.

На відміну від французьких лілій, «хвостики» не переступали краю гербового щита або прапора згідно з бретонською геральдичною традицією в епоху герцогів. Ця традиція була втрачена в XVI столітті, коли горностаєвим гербом стали займатися французькі геральдисти, які мають «хвостики» на щиті в шаховому порядку, тому їхня кількість зросла.

Примітки

1. Себто «hermine» — горностай.
2. Pastoureau M. Armorial des chevaliers de la Table Ronde. Paris, 1983, p. 46–47.
3. Бретонський приклад. Мішель Пастуро. Символічна історія європейського середньовіччя. Архів оригіналу за 21 квітня 2016. Процитовано 16 лютого 2017.
4. Michel Pastoureau, «L'hermine: de l'héraldique ducale à la symbolique de l'État» dans J. Kerhervé et T. Daniel, dir., 1491. La Bretagne terre d'Europe, Brest, 1992, p. 253–264.(фр.)