Гвідо де Марко

Гвідо де Марко
мальт. Guido de Marco
Гвідо де Марко
6-й Президент Мальти
4 квітня 1999 — 4 квітня 2004
Попередник	Уго Міфсуд Боннічі
Наступник	Едвард Фенек Адамі
7-й Міністр закордонних справ Мальти
8 вересня 1998 — 24 березня 1999
Попередник	Джордж Велла
Наступник	Джо Борг
47-й Голова Генеральної Асамблеї ООН
18 вересня 1990 — 17 вересня 1991
Попередник	Джозеф Нанвен Гарба
Наступник	Самір Шихабі
5-й Міністр закордонних справ Мальти
4 квітня 1990 — 28 жовтня 1996
Попередник	Едвард Фенек Адамі
Наступник	Джордж Велла
Народився	22 липня 1931(1931-07-22) Валлетта, Королівство Велика Британія[1]
Помер	12 серпня 2010(2010-08-12) (79 років) Мсіда, Eastern Region (Lvant)^d, Мальта[1]
Похований	Addolorata Cemetery^d[2]
Відомий як	дипломат, викладач університету, політик
Місце роботи	Мальтійський університет
Громадянство	Мальта
Alma mater	Мальтійський університет і St Aloysius' College^d
Політична партія	Націоналістична партія
Діти	Mario de Marco^d
Релігія	католицька церква
Нагороди	Орден «За заслуги» І ступеня Кавалер Великого хреста ордена Пія IX
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Гві́до де Ма́рко (італ. і англ. Guido de Marco; 22 липня 1931, Валлетта — 12 серпня 2010, Мсіда) — мальтійський державний діяч, Президент Мальти (1999—2004).

Початок кар'єри

Здобув освіту в Королівському університеті Мальти, де в 1953 р. здобув ступінь бакалавра гуманітарних наук з філософії, економіки та італійської мови, а в 1955 р. — ступінь доктора права. З 1956 р. працював у Верховному суді Мальти. З 1964 по 1966 рр. виконував обов'язки радника корони при уряді Мальти. Професор кримінального права в Університеті Мальти, де викладав з 1967 р.

Політична кар'єра

У квітня 1966 р. вперше обраний депутатом від Націоналістичної партії до Палати представників і переобирався в парламент на кожних загальних виборах протягом довгого часу. У 1972—1977 рр. — генеральний секретар Націоналістичної партії, в 1977—1999 рр. — заступник голови Націоналістичної партії.

У 1967 р. — обраний Палатою представників делегатом у Парламентській Асамблеї Ради Європи, і протягом майже двадцяти років був її членом.

У 1987—1996 та 1998—1999 рр. — заступник Прем'єр-міністра Мальти. Одночасно обіймав важливі міністерські пости:

• 1987—1990 рр. — міністр юстиції і міністр внутрішніх справ,
• 1990—1996 рр. — міністр юстиції і міністр закордонних справ,
• 1998—1999 рр. — міністр закордонних справ.

У 1999—2004 рр. — Президент Мальти.

Нагороди

• Орден Хреста землі Марії на ланцюгу (Естонія, 24 квітня 2001 р.)[3]
• Орден Білої зірки на ланцюгу (Естонія, 27 вересня 2003 р.)[4]
• Орден «За заслуги» I ступеня (Україна, 21 серпня 2007 р.)[5]
• Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #1036150674 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Bonnici E. Cimiterju Ta’ Santa Marija Addolorata – Storja, Arti u Personalitajiet — Kalkara: Heritage Malta, 2019. — С. 354. — ISBN 978-99932-57-75-2
   d:Track:Q114976656d:Track:Q3785211d:Track:Q533257
3. Teenetemärkide kavalerid: Guido de Marco [Архівовано 2016-05-05 у Wayback Machine.](ест.)
4. Teenetemärkide kavalerid: Guido de Marco [Архівовано 2017-12-22 у Wayback Machine.](ест.)
5. Указ Президента України № 739/2007 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав» [Архівовано 22 березня 2008 у Wayback Machine.](укр.)