Джордж Велла

Джордж Велла
англ. George William Vella
 
Народження: 24 квітня 1942(1942-04-24)[1] (82 роки)
Зейтун, Мальта, Королівство Велика Британія
Країна:  Мальта
Освіта: Мальтійський університет
Партія: Лейбористська партія
Нагороди:
Національний орден Заслуг Орден «На благо Республіки» Knight Grand Cross of the Order of Merit лицар-командор ордена Святого Михайла і Святого Георгія Grand Cross with Collar of the Order of the Three Stars Кавелер Великого хреста на ланцюгу ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» Grand Commander of the Order of Honour

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Джордж Вільям Велла (англ. George William Vella, нар. 24 квітня 1942(19420424) Зейтун, британська колонія Мальта) — мальтійський політик, 10-й президент Мальти (4 квітня 2019 — 4 квітня 2024[2]). Обіймав посаду міністра закордонних справ Мальти 1996—1998 роках, в уряді Альфреді Санті[3] в уряді Джозефі Мускаті у 2013—2017 роках. Був обраний єдиним кандидатом на непрямих президентських виборах 2019 року на Мальті і був приведений до присяги як 10-й президент Мальти 4 квітня 2019 року.[2]

Біографія

Велла народився у Зейтуні в 1942 році. Одружений з Міріам (до шлюбу Гріма). У нього дві дочки і син, а також сім онуків.[3]

Велла закінчив медичний факультет в 1964 році, отримав сертифікат у галузі авіаційної медицини з Фарнборо (Велика Британія) і був фахівцем у галузі сімейної медицини.

Кар'єра

Лейбористська партія

Велла вступив до Лейбористської партії і почав свою парламентську кар'єру в 1976 році. Потім був обраний членом парламенту у січні 1978 року, і під час 1981, 1992, 1996, 1998, 2003, 2008 і 2013 загальних виборів. Як член парламенту він представляє 3-й і 5-й округи.[3]

Служба за кордоном

В 1978 році Велла був заступником члена Парламентської асамблеї Ради Європи і доповідачем з питання про забруднення моря з морських джерел на конгресі місцевих і регіональних урядів Європи (CLRAE). З січня по травень 1987 року він був постійним представником Мальти в Раді Європи.[3]

Заступник лідера

В 1992 році Велла був обраний заступником лідера Лейбористської партії щодо парламентських питань і прес-секретарем у закордонних справах. Він обіймав посаду заступника голови спільного парламентського комітету ЄС/Мальта.[3]

Дипломатія

В 1995—1996 роках Велла був членом ділового комітету Палати представників і парламентського комітету із закордонних справ.

Заступник прем'єр-міністра і міністр закордонних справ

Він був призначений заступником прем'єр-міністра і міністром закордонних справ і навколишнього середовища в жовтні 1996 року[3] і знову у березні 2013 року, до червня 2017 року.

Велла заявив про свою підтримку кампанії зі створення парламентської асамблеї Організації Об'єднаних Націй — організації, яка виступає за демократичне реформування Організації Об'єднаних Націй і створення більш підзвітної міжнародної політичної системи.[4]

Нагороди

Національні нагороди

іноземні нагороди

Примітки

  1. Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
  2. а б Scicluna, Luke (2 квітня 2019). George Vella approved as Malta's next President. Times of Malta. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 2 квітня 2019.
  3. а б в г д е Minister of Foreign Affairs - Maltese Consulate. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 6 травня 2019.
  4. Supporters. Campaign for a UN Parliamentary Assembly (амер.). Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 21 вересня 2017.

Посилання