Гарнець

Га́рнець[1], ґа́рнець[2] або га́рець[3] (від пол. garniec — «горщик», «горнець») — польська і руська дометрична одиниця вимірювання об'єму сипучих тіл (жита, крупи, борошна тощо), що дорівнює 1 / 8 четверика (3,2798 літра). Польське слово garniec пов'язане з «гончар»: воно теж походить від прасл. *gъr̥nъ («горно»)[4]. У наш час[коли?] використовується тільки в конярстві.

1 гарнець = 1/64 чверті = 1/32 осьмини = 1/8 четверика.

1 гарнець = 1/4 відра = 12 склянок (= 3,28 дм³ (л) (1902 р.)) (= 3,276 л (1835 р.))

1 півгарнець (пів-малий четверик) = 1 штоф = 6 склянок = 1,64 л

Гарнець був визначений в Указі від 11 жовтня 1835 «Про систему Російських мір і ваг» як об'єм, що вміщав 8 фунтів перегнаної очищеної води.

Польський гарнець

Гарнець широко застосовувався в Польщі, звідки він, власне, і поширився по Російській імперії. У різних областях Польщі гарнець мав різну величину. Так:

  • 1 хелминський гарнець = 7,12 літра (до 1714 року)
  • 1 краківський гарнець = 2,75 літра
  • 1 варшавський гарнець = 3,77 літра
  • 1 новопольський гарнець = 4 літри (з XIX століття)

У Великому князівстві Литовському

Сейм Великого Князівства Литовського в 1766 році затвердив[5] гарнець малий (шинковий), рівний 2,8237 л, і гарнець великий (цеховий) — 5,6474 л.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Гарнець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Н. Герасименко. З історії української метрології: міри об'єму збіжжя й меду [Архівовано 22 травня 2015 у Wayback Machine.] / Український історичний журнал.— К., № 4 (517) за липень-серпень 2014.— С. 179—186. ISSN 0130-5247
  3. ↑ Гарець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
  5. ↑ Білоруська СРСР: Коротка енциклопедія. У 5-ти т / Редкол. І. П. Шамякіна (гол. редактор) та ін. — Мінськ, 1981. — Т. 4. — 712 с. — 50 000 прим.

Джерела