|
Віллем Рейман
Віллем Рейман (ест. Villem Reiman, 25 лютого (9 березня) 1861, село Тіпу, Ліфляндська губернія, Російська імперія, нині волость Пиг'я-Сакала, повіт Вільяндімаа, Естонія — 12 (25) травня 1917, селище Колга-Яані, Ліфляндська губернія, Російська імперія, нині волость Вільянді, повіт Вільяндімаа, Естонія) - естонський громадський діяч, один з лідерів естонського національного руху, богослов та історик [3] [4] ЖиттєписВіллем Рейман (до естоніфікації Willem Klreimann [5]) народився в релігійній родині селянина, орендаря хутора Пауна в селі Колґа-Яані. Батько - Тиніс Рейман (Tõnis Reiman), мати - Маріє Лаасберг (Marie Laasberg). У 1872–1874 роках навчався у початковій школі Вільянді, у 1874–1877 роках – у повітовій школі, у 1878–1881 роках – у Пярнуській гімназії для хлопчиків. У 1887 році закінчив факультет теології Дерптського університету зі ступенем кандидата філософії[en]. У 1887 році пройшов випробувальний рік у Якоба Гурта в Санкт-Петербурзі, в 1888-1889 роках - помічник пастора в парафії Святого Іоанна в Санкт-Петербурзі, в 1889-1890 роках - помічник пастора в Колга-Яані, в 1890 році - пастор-заступник у приході Валкаської церкви святої Катерини[et], У 1890-1917 роках - пастор в Колга-Яані [3]. Брав участь у створенні Товариства естонських студентів (EÜS) і в 1884 році в освяченні прапора EÜS в Отепяе; 1886 року був головою EÜS. Один із засновників Літературного товариства Естонії[et], у 1907–1914 роках — голова товариства та голова його історичної редколегії. З 1890 року брав участь у Русі за тверезість, у Колга-Яані заснував товариство «Мета» ( «Eesmärk»), довгий час очолював центральний комітет товариств тверезості (з 1900 року). Редагував публікації «Щорічників Товариств тверезості Естонії» та календар «Сіяч» ( «Külvimees», 1904). З ініціативи Реймана Яан Тиніссон у 1896 році викупив газету «Postimees» у естонського енциклопедиста, мовознавця Карла Аугуста Германа[et]. Допомагав Тиніссону видавати газету та з 1897 по 1901 рік публікував у ній статті з історії культури [3]. Був одним із засновників Естонського національного музею (1909) та членом його пленуму. У 1908 році заснував Вільяндіське естонське освітнє товариство, до 1913 року включно був його головою [3] . Брав активну участь у діяльності Вченого естонського товариства та його публікаціях. Ініціював та редагував альбоми EÜS (I — VII, 1888–1902), альманах «Огляди» ( «Sirvilauad»; 1896–1907), збірка «Культура Естонії» («Eesti Kultura»; 5 видань, 1911–1919) естонських освітніх товариств» ( «Eesti Haridusseltside Aastaraamat»; 1909-1907). Перебував у правлінні Фонда Бергманна[et], заснованого для просування естонської літератури та фінансової підтримки навчання естонської молоді [3] . Рейман був одним із перших естонців-дослідників історії та літератури; у своїх етнографічних дослідженнях спирався на першоджерела, його концепція історії дуже вплинула на розвиток естонської історичної науки; підкреслював важливість культурних ідеалів та моралі. Захищав естонську мову як від германізації, так і від русифікації [3] . Помер 1917 року в Колга-Яані від хвороби серця. Похований на цвинтарі Колга-Яані [3] . Праці
РодинаДружина - Паула Рейман (урод. Норманн ( Paula Bertha Normann ), 1869-1945). У подружжя було шестеро дітей: Хельми[et] (1892-1920), Ільмарі (1897-1984), Лінда (1898-1942), Айно (1899-1986), Хелла (1902-1968) та Май (1907-?). Увічнення пам'яті
Література
Примітки
|
||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
