Дуже гарна і ґрунтовна стаття. Разом з тим дозвольте вказати на маленьку неточність: «У той час як кримські татари емігрували, російський уряд проводив русифікацію півострова, заселяючи його росіянами, українцями та іншими слов'янськими етнічними групами; русифікація продовжилась і в радянські часи» — неточність полягає в тому, що крім слов’янських етнічних ґруп уряд Російської імперії заселяв інші етноси (напр. естонців, подивіться статтю «Кримські естонці» тут), так само як і для пізнішого створення «совєцької людини» була застосована політика механічного перемішування людей із різних (не тільки слов’янських) етносів--Mariupolianus (обговорення) 16:59, 6 травня 2020 (UTC)[відповісти]
до Передуралля було депортовано не дуже багато людей (відносно), при Хрущові більша частина з них переїхала до Центральної Азії — ближче до народу. Саме тому зараз в Центральній Азії залишається більш ніж 200 тис. кримських татар, а в Росії всього 1 тис., більшість з яких на Кубані та в Москві --Devlet Geray (обговорення) 21:35, 11 травня 2020 (UTC)[відповісти]
Там йдеться про пропозицію Яна ІІІ Селім-Гірею стати незалежним від Османської імперії та перейти під покровительство Речі Посполитої, на що Селім-Гірей відправив на переговори своє посольство. Переговори про покровительство з ДАНИНИКОМ? --ROMANTYS (обговорення) 10:51, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
Там же: «покарання кримських татар якраз стало те, що вони нібито співпрацювали з окупаційними німецькими військами» — посилання відправляє на сторінку Райхскомісаріат Україна, де вказано «одиниця…існувала в роки Другої світової війни на частині української етнічної території — частині території сучасної України і південних областей Білорусі.». Все нормально? Так і було? Це українська етнічна територія?--ROMANTYS (обговорення) 08:45, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
Там же: «За даними німецьких та кримськотатарських свідчень німці змусили від 3 500[41], згідно з радянськими свідченнями — 15 000[42], кримських татар сформувати батальйони самооборони» — згідно з радянськими свідченнями німці змусили 15 000 кримських татар сформувати батальйони самооборони»? Змусили створити підрозділи, щоб себе обороняти? Якщо «згідно з радянськими свідченнями» таки силою змусили, то чого Сталін назвав зрадниками? Перепрошую, але в «Галичину» був такий наплив добровольців, що половину відбраковували, так Сталін сала за шкіру залив за два роки. Кримчакам все подобалось? В самооборону силою заганяли? Принаймі так по тексту.--ROMANTYS (обговорення) 09:31, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
Там же: «Вермахт і румунська армія евакуювали більшість гіві (помічників), їх родин та всіх, хто був пов'язаний з мусульманськими комітетами» — якщо «евакуювали більшість» «та всіх, хто був пов'язаний», то чого депортувати решту, лояльних? --ROMANTYS (обговорення) 09:40, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
Там же: «наявність мусульманських комітетів, організованих з Берліна Едиге Кирималом та іншими членами турецької і добручанської діаспори, особливо компрометували місцеве населення» — комітети, організовані з Берліну, членами турецької і добручанської діаспори, компрометували населення в Криму, котре ніяким боком? --ROMANTYS (обговорення) 09:44, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
У квітні 1942 Джеміль Абдурешидов, Ільмі Керменчикли, Гжік Аппаз та ін. розробили новий статут і програму діяльності Сімферопольського к-ту, які передбачали в кінцевому підсумку створення Кримськотатар. д-ви під протекторатом Німеччини. Документи були подані на розгляд до мін-ва в справах окупованих сх. областей. Після негативної реакції окупантів керівники руху поділилися на 2 угруповання: колабораціоністів, роль яких зводилася до звичайного пособництва нім. адміністрації, і прихильників "третьої сили", які відтепер вважали своїм ворогом не тільки сталінізм, а й гітлеризм. Перших очолив Джеміль Абдурешидов. Діяльність їхніх опонентів пов'язана з іменем одного з лідерів нац. руху 1917–20 Амета Озенбашли. Свої погляди на програму співпраці з Німеччиною він відобразив у меморандумі, написаному в листопаді 1942. Хоча цей документ був навіть поміркованішим, ніж попередній, окупаційна влада не послала його до Берліна. Боротьба між угрупованнями нац. руху тривала з перемінним успіхом ще рік. У листопаді 1943 прихильники "третьої сили" зазнали поразки, а їхній лідер, побоюючись репресій, виїхав до Румунії.[1]
у листопаді 1943 р. А. Озенбашли написав меморандум щодо співпраці
кримських татар із німцями. Ним передбачалося:
- визнання кримських татар корінним народом Криму і народом-союзником Німеччини;
- визнання прав кримських татар, зароблених пролитою ними кров’ю;
- вільне повернення на батьківщину всіх кримських татар, які
перебувають у вигнанні або опинилися за межами Криму з іншої причини;
- повернення всім кримським татарам їхніх земельних володінь, які
вони втратили в роки колективізації;
- повернення релігійним організаціям їх земельних володінь - вакуфів;
- створення релігійного і національного центру, що користується
довірою народу.
…Німецька влада не схвалила меморандум.…Побоюючись арешту, А. Озенбашли вже не повернувся до свого помешкання. Про перипетії подальшого життя одного з лідерів
кримськотатарського національного руху свідчать документи архівно-слідчої
справи лідера української військової еміграції в Румунії, полковника Армії УНР,
керівника одного з підрозділів Спеціальної служби інформації (ССІ) Румунії
Гната Порохівського, який восени 1944 р. був заарештований радянською
службою СМЕРШ—З допиту випливає,
що А. Озенбашли в роки революції був пов’язаний з Д. Сейдаметом, який
емігрував до Туреччини. У роки радянської влади був засуджений. Покарання
відбував у Сибіру. Після відбуття покарання переїхав до Павлограда, де і
працював лікарем до приходу німців. Там же німці встановили з ним зв’язок
та запросили до Криму. На Батьківщині, за словами А. Озенбашли, вже
існували татарські комітети. Його, як старого націоналіста, зустріли в Криму
«с большим воодушевлением и выдвинули на пост муфтия (главы
гражданской и духовной власти крымских татар)». Німці, на думку
А. Озенбашли, підтримували цю ідею, але під будь-яким приводом зволікали
з її реалізацією. На той час радянські війська почали вже загрожувати Криму
й А. Озенбашли вирішив виїхати спочатку до Румунії, а потім до Туреччини
для продовження антирадянської боротьби.[2]
Я подивися кримськотатарську вікіпедію. Там нічого такого немає, зате є спогади дочки Амета Озенбашли: «Ми опинилися між двох чобіт. Мій батько і інші кримськотатарські сім'ї хотіли втекти від цих двох диких чобіт. Один був фашистським чобітом Гітлера, а другий - фашистським чобітом Сталіна. Обидва зневажали татар. <...> Вони (німці) хотіли, щоб мій батько був колабораціністом. Вони передбачили йому таку позицію. Мій батько ніколи не приймав цю політику, тому йому довелося бігти від неї» --Devlet Geray (обговорення) 16:59, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
Там же: «Майже половину радянського партизанського руху Криму складали етнічні кримські татари» — опа, а як це узгоджується з «організовані в Шуцманшафт для захисту кримськотатарських сіл від «відвідувань» партизанами[39], які нерідко закінчувались мародерством»? Кримчаки своїх грабували? Чи то була друга половина? Булм окремі загони з татар і не-? --ROMANTYS (обговорення) 09:56, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
Там же: «Однак більша частина кримських татар не прилучилися до співпраці»:
Кримськотатар. нац. рух у роки Другої світової війни не можна оцінити однозначно. З одного боку, він був типовим проявом колабораціонізму. З другого – не можна заперечувати його підтримку (до осені 1943) більшістю татар. населення Криму, завдяки чому окупаційній адміністрації вдалося завербувати в поліцейські формування бл. 15 тис. осіб і, фактично, поставити на грань знищення рад. партизан. рух. Тільки корінний перелом на Сх. фронті і заг. розчарування нім. окупаційною політикою привели до того, що крим. татари знову почали підтримувати рад. владу.[1]
пропагандист ЧИЙ та ЧОГО? 1) «До 130 000 осіб загинуло під час окупації країнами Осі Криму»; 2) «було депортовано 191 044 кримських татар, а за даними самоперепису кримських татар, проведеного Національним рухом кримських татар, — 423 100», «загинуло приблизно 46, 2 % кримських татар» — беремо 46, 2 % від 423 100, отримуємо число 199 630. До 130 тисяч і майже 200 тисяч. Плюс 120 тисяч в голод 20-х, плюс вбиті в ЧА (служили 25 тисяч). То ХТО був більшим ворогом кримців — нацизм чи комунізм? Хто тут пропагандист совка та триколору? А Меджліс, як і мусульманські комітети, бореться за національні інтереси народу, проти совєтизації та русифікації. Честь цому та хвала. --ROMANTYS (обговорення) 11:22, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
чий: пропагандист російський, як ви бачите він вже не українский історик, а російський, тож він сам колобораціонист. чого: виправдання геноциду. Якщо хтось захоче почитати російсько-радянську пропаганду романька, то він зайде в російську статтю та почитає, а тут романьковської пропаганди не буде. В статті міліон різноманітних джерел, у тому числі беріївське число в 15 000 колоборантів, цього достатньо --Devlet Geray (обговорення) 11:29, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
Дивна у Вас логіка. «уся кримськотатарська інтелігенція була репресована у справі «націоналістичної партії „Міллі Фірка“»», знищено більше 530 тисяч кримчаків, кат Берія обізвав кримських нціоналістів колаборантами, але совок хороший, тому «більша частина кримських татар не прилучилися до співпраці» з німцями, а німці до приходу нікого не знищували, при відході «Вермахт і румунська армія евакуювали більшість гіві (помічників), їх родин та всіх, хто був пов'язаний з мусульманськими комітетами», але німці та мусульманські комітети погані. То хто виправдовує совок та геноцид? --ROMANTYS (обговорення) 11:45, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
Я це розумію і розумію тих, хто воював проти Радянського союзу, і навіть співчуваю їм, як співчуваю тим, хто гинув у рядах Червоної армії та отримував зірки героя ради чого? ради радянської влади, яка депортувала їх сім'ї та кинула в степ? Але це число 15 000, "винищення партизанського руху" потрібно як раз для того, щоб сказати, що ніхто в рядах Червоної армії не гинув, тому правильно зробили, що депортували --Devlet Geray (обговорення) 12:12, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
Депортували в 44-му 190 тисяч. Невже це все жінки, діти, каліки, пенсіонери, а боєздатних було лише 20 тисяч, кого забрали в 41-му? Жодного працюючого чоловіка на заводах? Та чому не гинув? В перші місяці війни німці взяли в полон більше мільйона червоноармійців. Невже жодного крииця не відпустили? Так важко набрати 15 тисяч хіві? І є де партизанити масово? Є де сховатись кільком тисячам, що їсти та пити? Зрештою, в СРСР кількість партизан на Україні була також перебільшеною, насправді «становила в 1941—1943 роках — від 5 до 30 тисяч бійців, в 1944 році — від 30 до 50 тисяч бійців.». Коли совок наступав — всі побігли в партизани.--ROMANTYS (обговорення) 14:21, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
не все, а 89,2 %. Якраз-таки це і важливо, що німці евакуювали всіх колабораціоністів. Чоловіки були на фронті, деякі працювали в евакуйованих підприємствах. Депортували невинних--Devlet Geray (обговорення) 14:44, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
Росія спричинила кілька хвиль еміграції кримців (800—900 тисяч), заселила Крим росіянами, виморила кримців голодом (120 тисяч), вивезла хліб в Росію, винищила кримську інтелігенцію з Національної партії. Потім прийшли нацисти, змусили кримців створити батальйони самооборони, але ті батальйони жодної дискримінації щодо росіян, котрі жили в Криму, не чинили і Романько все бреше. Залишається лише вияснити, хто були оті партизани-мародери, від кого самооборона захищала татар? Не татари (бо свої), не росіяни (привід для дискримінації, бо попередні мотиви татари пробачили). Напевно, українці? Або естонці? --ROMANTYS (обговорення) 12:17, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
Та хто хоче зобразити? Людей примушували емігрувати, морили голодом, знищували еліту, русифікували, депортували з батьківщини.Те саме робили з українцями. Логічно, що частина не витримувала та йшла на співпрацю з меншим злом проти більшого (сподіваюсь, математика показала, що совок знищив більше татар, ніж знищили наці?). А з цієї статті здається, що волелюбних не було, всі мовчки терпіли. Навпаки, я б акцентував, що німці, на відміну від совка, своїх помічників не кинули в Криму, а евакуювали. --ROMANTYS (обговорення) 14:41, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
Відповідно до радянських джерел, понад 20 000 кримських татар було мобілізовано і відправлено на боротьбу з німцями під час нападу Німеччини на Радянський Союз. Багато хто з захоплених кримських татар, що служили в Червоній армії, потрапили в табори для військовополонених після того, як румуни і німці зайняли основну частину Криму. З листопада 1941 року німецька влада дозволила кримським татарам створити мусульманські комітети в різних містах як символічне визнання деяких місцевих органів влади, хоча вони й не отримали якоїсь політичної ваги[37]. У 1942 році німці стали набирати до своїх військових підрозділів радянських військовополонених. Таким чином, у німецькій армії було створено кілька різних допоміжних угрупувань[38].
Деякі з кримських татар були також організовані в Шуцманшафт для захисту кримськотатарських сіл від «відвідувань» партизанами[39], які нерідко закінчувались мародерством[40]. За даними німецьких та кримськотатарських свідчень німці змусили від 3 500[41], згідно з радянськими свідченнями — 15 000[42], кримських татар сформувати батальйони самооборони.
Вермахт і румунська армія евакуювали більшість гіві (помічників), їх родин та всіх, хто був пов'язаний з мусульманськими комітетами, в Німеччину та Угорщину або Добруджу, де вони приєдналися до Східної тюркської дивізії. Крім того, наявність мусульманських комітетів, організованих з Берліна Едиге Кирималом та іншими членами турецької і добручанської діаспори, особливо компрометували місцеве населення в очах Радянського уряду. Зв'язок кримських татар з Туреччиною через пантюркських націоналістів також посилював бажання радянського керівництва депортувати увесь народ із Криму[43].
Дозвольте ще одне, радше формальне зауваження — у Вас у трьох місцях є одиничні підрозділи (2.1.1, 4.2.1, 8.1) при тому нема відповідно 2.1.2, 4.2.2, 8.2. Мені здається, було б краще або виділити додаткові підрозділи у цих місцях, або ліквідувати наявні шляхом об’єднання з рештою тексту--Mariupolianus (обговорення) 11:46, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
І ще одне. У Вас в джерелах матеріал «Захарова, Александра (2018). Немцы в Крыму: история и современность. Деловой Крым 11.» віднесена до наукових статей, але це типовий пропагандистський матеріал без найменших ознак науковості. Може його перенести в інший розділ приміток?--Mariupolianus (обговорення) 12:08, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
«видатний політичний та державний діяч Криму Амет Озенбашли, наприклад, був категорично проти окупації» — стиль. так і сказав? «Гітлер, я проти, щоб ти окуповував Крим?» і гнправда (див. подані джерела)--ROMANTYS (обговорення) 12:52, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
«Політика Туреччини» Тема розкрита однобоко, не подано вплив на турецько-радянські відносини пакту Молотова-Ріббентропа, таємного протоколу до нього про поділ сфер впливу та подальшого візиту Молотова в Берлін, де говорилось про Турцію. --ROMANTYS (обговорення) 13:22, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
Ну як в статті одночасно може бути «жоден народ за всіма міжнародно-правовими нормами не може і не повинен бути відповідальним та підлягати покаранню за дії, скоєні окремими представниками цього народу» та «Багато інших народів теж були посібниками нацистів»? --ROMANTYS (обговорення) 13:48, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
Ще раз пояснюю: з одного боку стаття каже, що не можна звинувачувати татарський народ з-за окремих представників, з іншого — сама звинувачує інші народи («теж були посібниками нацистів»). Необ'єктивно. --ROMANTYS (обговорення) 14:52, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
«Як порівняти з довоєнним часом найбільше збільшилася частка українців у Криму — майже в 2 рази з 13 % до 22 %, росіян майже в півтора — з 48 % до 72 %. Частка білорусів зросла більш ніж в 2 рази.» — ПЕРЕВІРИМ МАТЕМАТИКУ: 22/13=1,69. І де там є «майже в 2 рази»? 72/48=1,5 ПРИ ЦЬОМУ: українців стало більше на 22-13=9%, а росіян стало більше на 72-48=24%. А ще білорусів виросло «більш ніж в 2 рази», при цьому їх всього 2%. Як можна обіграти статистику. Частка українців збільшилася майже в 2 рази, білорусів більш ніж в 2 рази, при цьому їх сумарно збільшилось на 11% та сумарно склало аж 24%, а нещасних росіян тільки в 1,5 рази, але збільшилось на 24% і склало 72%. Бідні росіяни. Дискримінація! --ROMANTYS (обговорення) 15:10, 10 травня 2020 (UTC)[відповісти]
↑[http://oaji.net/articles/2019/1031-1574634928.pdf ВЛАСЕНКО В. М., БОНДАРЕНКО М. О. ДО БІОГРАФІЇ АМЕТА ОЗЕНБАШЛИ За матеріалами архівно-слідчої справи
Г. Порохівського, що зберігається в Галузевому державному архіві Служби
безпеки України]
