|
Вікторія Адельгейда Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзька
Вікторія Адельгейда Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзька, також Вікторія Адельгейда Шлезвіг-Гольштейнська (нім. Viktoria Adelheid von Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg, 31 грудня 1885 — 3 жовтня 1970) — принцеса Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзька з династії Глюксбургів, донька герцога Фрідріха Фердинанда Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзького та принцеси Ауґустенбурзької Кароліни Матильди, дружина останнього герцога Саксен-Кобург-Готи Карла Едуарда. БіографіяВікторія Адельгейда народилася 31 грудня 1885 року в маєтку Грюнхольц, що в селі Тумбі, на узбережжі Балтійського моря, первісткою в родині герцога Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзького Фрідріха Фердинанда та його дружини Кароліни Матильди Ауґустенбурзької, народившись за 9 місяців після весілля батьків. Протягом наступних 9 років народилися чотири її сестри: Александра Вікторія, Олена, Адельгейда та Кароліна Матильда й брат Вільгельм Фрідріх. На придворному балу в берлінському Міському палаці 15 лютого 1905 року Вікторія Адельгейда була представлена герцогу Саксен-Кобург-Готи Карлу Едуарду, що доводився онуком королеві Вікторії, через її сина Леопольда. Відразу після балу було оголошено про заручини пари.  11 жовтня того ж року Вікторія Адельгейда та Карл Едуард повінчалися у замку Глюксбург. Нареченій виповнилося 19 років, нареченому — 21. Одним з весільних подарунків для молодят був грошовий презент у розмірі 20 000 марок від громад та ландтага герцогства, який мав бути спрямований на відновлення каплиці Лютера. Його наслідком стало капітальне оновлення фортеці Фесте Кобург. У шлюбі народила п'ятеро дітей:
Під час Першої світової чоловік Вікторії Адельгейди числився саксонським генералом, однак не був фактичним головнокомандуючим, а лише супроводжував свій полк. Після Листопадової революції у 1918 року і повалення монархії, він був змушений зректися престолу. Усі члени герцогської родини стали приватними особами. Сім'я продовжила жити влітку[1] у замку Калленберг, що залишився їхньою приватною власністю, та у Фесте Кобург взимку. Фортеця від 7 червня 1919 перейшла у власність держави, однак, герцог зберіг право на проживання в ній.  1929-го, після перших виборчих успіхів нацистської партії, Карл Едуард відкрито підтримав НСДАП. 5 грудня 1929 герцогське подружжя разом брало участь у передвиборчому мітингу в кобурзькому ресторані, де Гітлер виступав як оратор. В часи Третього Рейху Карл Едуард займав різні представницькі посади, у тому числі, був президентом німецького Червоного Хреста. Після Другої світової його було заарештовано та інтерновано у 1946. Через важкий стан здоров'я герцога випустили із в'язниці. Вікторія Адельгейда доглядала чоловіка до його смерті у 1954 році. Замок Калленберг та більшість маєтків родини було конфісковано, тож коли у 1958 році був повернений у сімейний фонд Саксен-Кобург-Готської династії замок Ґряйнбург у Верхній Австрії, Вікторія Адельгейда почала використовувати його як літню резиденцію.[2] Там вона і померла 3 жовтня 1970 року. Похована на герцогському родинному кладовищі Лісовий цвинтар біля замку Калленберг у Кобурзі[3] поруч із середнім сином, що загинув на фронті, та чоловіком. Нагороди
Названі на честьІм'я Вікторії Адельгейди носять:
Генеалогія
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
