Військова цензура

Перегляд листів військовою цензурою. 1915

Листівка НКО СССР Прямим наведенням, яка пройшла військову цензуру. Надіслана за допомогою станції 1963 польової пошти, 3 липня 1942 року з фронту до Ашгабату.

Військова цензура — одна з форм контролю з боку військових й інших державних органів відкритих засобів інформації (друк, радіо, телебачення, кіно, витвори образотворчого мистецтва, експозиції музеїв і т. д.), а інколи й приватного листування з метою не допустити публікування й оприлюднення в них відомостей, які становлять військову таємницю, тобто, відомостей військового характеру, які спеціально охороняються державою, як різновид державної таємниці. Існує як у воєнний, так і в мирний час, і є різновидом відомчої цензури.

Як окремий державний інститут військова цензура сформувалася в XIX столітті, хоча як вид цензурного контролю існувала й раніше. Наприклад, у Російській імперії перша посаду військового цензора була введена в 1810 році[1]. У Сполучених Штатах Америки військова цензура була вперше введена під час Громадянської війни в 1861 році. Журналістам під загрозою закриття газет й арешту заборонили публікувати інформацію, яка могла б піти на користь Конфедеративним Штатам[2].

Під час Першої та Другої світових воєн цензура контролювала діяльність військових кореспондентів і листування військовослужбовців[3].

Сучасна військова цензура контролює[4]:

• цивільні комунікації в місцях, керованих військовими адміністраціями;
• матеріали ЗМІ, що стосуються збройних сил;
• листування військовополонених й інтернованих цивільних осіб;
• пошту з армії та з військових об'єктів, а також до армії та до військових об'єктів;
• особисті комунікації службовців збройних сил.

Примітки

1. Формирование военной цензуры России 1810—1905 гг. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 27 січня 2017. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 46 (довідка)
2. Яхнина Ю. С. Вехи мировой цензуры: к 450-летию со дня издания первого свода папского «Индекса запрещенных книг» (PDF). Челябинская областная универсальная научная библиотека. Процитовано 2012-8-11. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |datepublished= (довідка)^[недоступне посилання з квітня 2019]
3. Myron Fox. Censorship! War Letters. WGBH American Experience (англ.). PBS. Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 2015-9-1. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка)
4. military censorship - Dictionary Definition (англ.). Vocabulary.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 2012-8-11. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)

Посилання

• Организация защиты информации в российской армии в начале 20 века. Agentura.ru. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 2012-8-11.
• Хілель Носек, Йєхіель Лімор. Военная цензура в Израиле: затяжной временный компромисс между противоборствующими ценностями. Відкритий університет Ізраїлю. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 2012-8-11.
• Арестован военный аналитик, передавший видео расстрела в Багдаде на сайт Wikileaks. Agentura.ru. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 2012-8-11.
• Kendall Banning. (1926). Military Censorship of Pictures (PDF) (англ.). FAS^[en]. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 2015-9-1. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
• Військова цензура: просто і дохідливо^[недоступне посилання з жовтня 2019]
• ЗАГАЛЬНА ТА ВІЙСЬКОВА ЦЕНЗУРА В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ (XVIII - початок ХХ ст.)
• Ізраїль – військова цензура і свобода преси [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.]

Література

• Шевцов В. Военная цензура России во все времена отстаивала интересы государства // Морской сборник. 1998. № 12. С. 84.