Вусач-коренеїд хрестоносець

? Вусач-коренеїд хрестоносець
Dorcadion equestre (Laxmann, 1770)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Клас: Комахи (Insecta) Підклас: Крилаті комахи (Pterygota) Інфраклас: Новокрилі (Neoptera) Надряд: Голометабола (Holometabola) Ряд: Жуки (Coleoptera) Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga) Інфраряд: Кукуїформні (Cucujiformia) Надродина: Церамбікоїдні (Cerambycoidea) Родина: Вусачі (Cerambycidae) Підродина: Ляміїни (Lamiinae) Триба: Доркадіїні (Dorcadiini) Рід: Вусач-коренеїд (Dorcadion) Підрід: Cribridorcadion Вид: Вусач-коренеїд хрестоносець (D. equestre)
Біноміальна назва
Dorcadion equestre Laxmann, 1770
Посилання
Вікісховище: Category: Dorcadion equestre Віківиди: Dorcadion equestre

Вуса́ч-коренеї́д хрестоно́сець (Dorcadion equestre (Laxmann, 1770) = Dorcadion cruciatum Fabricius) — вид жуків з .багатого на види роду вусач-коренеїд з родини жуків-вусачів. Належить до підроду Cribridorcadion. Поширений у степах Європи.

Природоохоронний статус

Вид занесений до Червоної книги України.

Хорологія

Хорологічно D. equestre є балканським видом, середземноморського зооґеографічного комплексу. Ареал охоплює Балкани, Болгарію, Румунію, Молдову, Україну, Словаччину, Чехію, Угорщину. В Україні заселяє лісостепову та степову зони України, Кримські гори. Звичайний вид в місцях, що не зазнають антропогенного впливу.

Екологія

Жуки трапляються на ґрунті, не літають. Живляться молодими пагонами та листками різноманітних злаків. Літ триває з кінця квітня до кінця червня.

Морфологія

Імаго

Жук середніх розмірів — 13-20 мм. Тіло густо вкрите бурими волосками, на фоні яких виділяється великий білий хрестовидний малюнок. Вусики та ноги чорного кольору. Передньоспинка в рідких волосках, майже, гола.

Личинка

Тіло личинки товсте. Голова сильно втягнена в передньоспинку, гіпостом короткий, пронотум безбарвний, м'який, несклеротизований. Мозолі черевця зі слабко розвиненою скульптурою. Анальний отвір поперечний.

Життєвий цикл

Генерація — 2 роки. Дорослі жуки зустрічаються з середини квітня до кінця травня (з середини червня — зрідка). Личинки розвиваються в ґрунті, при розорюванні переходять до живлення коренями культурних злаків. Заселяє нерозорані осередки: цілинний степ, байраки, гірські схили, узбіччя доріг (іноді біотопи з негустими чагарниками). Тяжіє до добре розігрітих сонцем ділянок з розрідженим травостоєм. Личинки живляться листям озимих та інших злакових.

Підвиди

Виділяють 8 підвидів[1]:

• Dorcadion equestre bernhauerorum Peks, 2010
• Dorcadion equestre bisuturale Jureček, 1933
• Dorcadion equestre equestre (Laxmann, 1770)
• Dorcadion equestre festivum Pesarini & Sabbadini, 2013
• Dorcadion equestre nogelii Fairmaire, 1866
• Dorcadion equestre ochridense Heyrovsky, 1935
• Dorcadion equestre reclinatum Kraatz, 1892
• Dorcadion equestre transsilvanicum Ganglbauer, 1884

Галерея

• 
  Вусач земляний-хрестоносець, або коренеїд-хрестоносець (Dorcadion crux) у своєму природному середовищі. Зміїв, Харківська обл., 2022 р.
• 
  Вусач земляний. Філія ЛПЗ НАНУ "Стрільцівський степ".

Примітки

1. Dorcadion (Cribridorcadion) Pic, 1901. Dorcadionini. Base de données Titan sur les Cerambycidés ou Longicornes [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.](фр.)

Література

1. Бартенев А. Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
2. Загайкевич І. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
3. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;

Посилання

1. Систематика виду на порталі BioLib [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)