Восток (космічний апарат)«Восток» (рос. Восток, схід) — радянський пілотований космічний корабель для обльоту Землі, створений за програмою «Восток». Перший у світі пілотований космічний апарат. З 15 травня 1960-го по 16 червня 1963 року відбулось 13 запусків, з них 6 пілотованих. До квітня 1966 року планувалося здійснити ще кілька польотів, однак у лютому 1964 року вони усі були скасовані, а компоненти програми адаптовані під програму «Восход» (створення та запуск багатомісних космічних кораблів). Похідні апарати використовуються досі для військової розвідки (Зеніт), біологічних дослідів (Біон). ІсторіяНавесні 1957 року в ОКБ-1 було створено відділ № 9, який очолив Тихонравов Михайло Клавдійович, для створення пілотованого космічного корабля. Одночасно з цим відділ мав створювати апарати ПС-1, ПС-2 і Об'єкт «Д» (апарати були запущені як Супутник-1, -2, -3). У квітні 1958 року було складено початковий проєкт, що визначав масу майбутнього космічного апарата 5—5,5 т. Прискорення вільного падіння при вході в атмосферу мало бути 8—9 g, сферичний спускний апарат при цьому мав витримати температуру 2500—3000 °C. Маса теплозахисного покриву мала становити 1300—1500 кг. При приземленні допускалось відхилення від точки посадки у 100—170 км. Висота орбіти планувалась 250 км. Космонавт мав катапультуватись з кабіни при спуску в атмосфері на висоті 8-10 км. Дослідження показали, що ракета Р-7 з третім ступенем може вивести на низьку навколоземну орбіту 5 т. Конструкторські креслення розпочали створювати восени 1958 року. 10 грудня 1959 року вийшов указ про створення і запуск першого пілотованого космічного корабля. У квітні 1960 року були закінчені креслення апарата. Типи космічних кораблів
Опис корабляАпарати складались з агрегатного відсіку і спускного апарата. Агрегатний відсік у формі з'єднаних широкими основами конуса і зрізаного конуса мав довжину 2,25 м, найбільший діаметр 2,43 м і масу 2,27 т. У ньому розташовувалось допоміжне обладнання для спускного апарата: балони високого тиску з киснем і азотом, хімічні батареї для радіозв'язку і живлення апаратури. У «хвостовій» частині відсіку розташовувався гальмівний двигун і невеликі двигуни системи орієнтації, що працювали на стиснутому газі. До меншої основи зрізаного конуса сталевими смугами кріпився спускний апарат. Спускний апарат у формі кулі діаметром 2,3 м і масою 2,46 т з внутрішнім об'ємом 5,2 м³ був вкритий теплозахистом з абляційного матеріалу і мав систему життєзабезпечення. Всередині пілотованих кораблів у просторі об'ємом 1,6 м³ у кріслі-катапульті розміщувався один космонавт у скафандрі, також у кабіні розташовувались телевізійні камери і радіоапаратура для спостереження за станом космонавта, телеметрична система, обладнання для автоматичного і ручного управління кораблем. В кабіні було два ілюмінатори: один над головою космонавта у вхідному люці, інший біля ніг був обладнаний оптичною системою для орієнтації. Спускний апарат мав один парашут для посадки і не мав системи м'якої посадки, тому космонавт при зниженні в атмосфері катапультувався і приземлявся на окремому парашуті. Список запусківУсі запуски відбувались із космодрому Байконур
Заплановані польотиДо квітня 1966 року за програмою «Восток» планувалося здійснити ще кілька польотів:
У лютому 1964 року вони усі були скасовані, а компоненти програми адаптовані під програму «Восход» (створення та запуск багатомісних космічних кораблів). Див. також
Джерела
|