Волиця (Нараївська сільська громада)

село Волиця
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Нараївська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61040310030071812
Облікова картка	Волиця
Основні дані
Засноване	1618
Населення	▼ 501 (2014)
Площа	1,458 км²
Густота населення	365.5 осіб/км²
Поштовий індекс	47520
Телефонний код	+380 3548
Географічні дані
Географічні координати	49°27′6″ пн. ш. 24°46′33″ сх. д.
Місцева влада
Адреса ради	47513, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с. Нараїв, вул. Центральна, буд. 6
Карта
Волиця
Волиця
Мапа
Волиця у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Волиця.

В'їзд у село Волиця

Клуб

Сільська вулиця

Сільський пейзаж

Автобусна зупинка

Во́лиця — село в Україні, у Нараївській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До села приєднані хутори Джиглева і Корчунок.

Поштове відділення — Рогачинське.

До 7 березня 1946 — Вулька. До 5 квітня 2019 року було підпорядковане Рогачинській сільраді.

Географія

Розташоване над притокою річки Нараївка. У селі є дві вулиці: Садова та Шевченка[1].

Клімат

Для села характерний помірно континентальний клімат. Волиця розташована у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.

Клімат Волиці
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	−1,3	0,0	4,9	12,8	18,8	21,9	23,3	22,7	18,4	12,6	5,5	0,7	11
Середня температура, °C	−4,2	−2,9	1,3	8,0	13,5	16,6	18,0	17,3	13,4	8,1	2,6	−1,8	7
Середній мінімум, °C	−7,1	−5,7	−2,2	3,3	8,2	11,4	12,8	12,0	8,4	3,7	−0,2	−4,2	3
Норма опадів, мм	33	32	35	51	79	92	97	73	57	40	38	42	669
Джерело: climate-data.org

Історія

Поблизу села виявлено курганний могильник, поселення доби ранньої бронзи.

Уперше в архівних матеріалах Вулька згадана 1618 р. Згідно з Актом фундації належала пану Янові Висоцькому, який жив у селі Підвисоке.

Назва села походить від слова воля — «вільне поселення, слобода». В давнину так називали поселення, які заснували польські магнати на вільних землях, звільняючи мешканців на 10-20 років від податків[2].

У західній частині села (на Куті) було налагоджено виробництво скляного посуду, ще нині там виорюють уламки скла; у східній частині (За ямою), біля мосту через р. Нараївку, побудували ґуральню.

У 1880–1890-х рр. побудовано п’ятирічну школу.

Наприкінці 19 ст. через Вульку прокладено кам’яну дорогу з Курян до с. Стратин (нині Івано-Франківської області).

1900 р. в селі проживало 427 осіб, у т. ч. українців – 372, поляків – 55.

У 1906 р. засновано філію товариства “Просвіта”, до якої належали Михайло Звіришин, Іван Легкий, Василь і Михайло Лосики, Володимир та Іван Небесні, Михайло Стрілець, Василь Цюпира й інші.

У 1906–1908 рр. громада за власні кошти спорудила церкву Непорочного зачаття Анною Пресвятої Діви Марії (1926 р. реконструйована; у 1961–1988 рр. закрита). Керували будівництвом храму війт Степан Білик і писар Михайло Легкий.

В УГА воювали Степан Білик, Роман Джумак, Петро Шевчук.

У 1923–1924 рр. громада села побудувала Народний дім; діяли кооперативи, гуртки “Союзу Українок”, “Сільський господар“, та інші.

Після встановлення у 1939 р. радянської влади біднякам віддали землі українських родин Михайла Білика,

Федора Заяця, Катерини Легкої та семи родин поляків, яких вивезли у Сибір.

У 1941 р. енкаведисти заарештували й закатували в Бережанській тюрмі Івана Бурштинського, Петра Зайця, Василя Звіришина, Михайла Мручка; Василя Легкого замучили у тюрмі м. Станіслав (нині Івано-Франківськ).

У 1941 Василь Білик, Степан Легкий та Іван Якимів створили у селі осередок ОУН;

у 1943 р. організовано групу УПА;

у 1944 р. – загін самооборони.

В лавах УПА воювали Василь Заяць, Ірина Заяць, Федір Звіришин, Володимир Мручок, Володимир Небесний, Степан Цюпира, Євген Юськів.

Від 3 липня 1941 р. до 22 липня 1944 р. Волиця – під німецькою окупацією.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 16 жителів села; радянська влада репресувала 60 осіб, 53 згодом реабілітувала.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Нараївської сільської громади[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бережанського району, село увійшло до складу Тернопільського району[4].

Населення

Населення у 2001 році — 533 особи. Дворів — 158[5].

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[6]:

Мова	Число ос.	Відсоток
українська		99,81
інші		0,19

Політика

Від 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165[7].

Релігія

Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці

Є церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ (1908, парох о. Роман Климкович)[8].

Пам'ятники

• символічна могила на місці, де 3–6 вересня 1944 в бою з більшовиками загинули вояки УПА (1992, урочище За порубом)
• пам’ятний хрест на честь 1000-ліття хрещення Русі України
• пам’ятний односельцям, які загинули за волю та незалежність України (2001)
• місце водосвяття, в центрі якого – статуя Ісуса Христа (облаштоване за кошти мешканців, 2010).
• хрест у пам’ять про медсестру УПА І. Заяць, яка загинула від рук енкаведистів (2015, урочище Зелений потік)[9]

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.

Відомі люди

Народилися

• Корнило Бородайко — стрілець 5-ї сотні 1-го полку Легіону УСС[10].
• Юліан Поплавський (1909–1981) – адвокат, видавець, редактор.

Примітки

1. Пошук індексів | Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 21 квітня 2020.
2. Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 37.
3. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
5. Офіційний сайт Бережанської районної ради^[недоступне посилання з квітня 2019]
6. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 4 червня 2022.
7. Постанова Центральної виборчої комісії від 28 квітня 2012 року № 82 «Про утворення одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» — сайт Верховної ради України (архів)
8. Парафія с. Волиця. Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці / Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проєкту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 34. : іл. — ISBN 978-966-2061-29-1.
9. Містична історія з трагічною передісторією: на Тернопільщині вшанували пам’ять медсестри УПА, яка загинула від рук енкаведистів. 0352.ua - Сайт міста Тернополя (укр.). Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
10. s:Українські Січові Стрільці 1914-1920/Поіменний список боєвих відділів 1 полку Українських Січових Стрільців#5 сотня

Джерела

• Ханас В. Волиця // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 297. — ISBN 966-528-197-6.
• Курис О., Савчук В., Федечко М. Волиця // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 373—374. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Курис О. Наш рідний край, наша земля - село Волuця / О. Курис. - Т.: Астон, 2007. - 86 с.
• Курис. О. Пам'ятає народ тих, хто впав у борні, хто боровся за волю /О. Курис. - Т.: Астон, 2009. - 48 с.
• Фаріон, І. “Шукайте мене у дібрі, де барвінок росте…” [Текст] : містична історія з трагічною передісторією майже 70-річної давності : [відбулася у лісовому урочищі “Зелений потік”, що за кілька кілометрів від с. Волиці Бережан. р-ну. Тут освятили хрест у пам’ять про медсестру УПА І. Заяць, яка загинула від рук енкаведистів] / І. Фаріон // Високий замок. – 2015. – № 53 (21-27 трав.). – С. 16 : фот. – (Погляд на життя).
• Фаріон, І. “Якби Україна твердо встановилася – то була би велика почота для полеглих хлопців-братів…” [Текст] : так розмірковує 94-річна М. Швець, яка пережила сибірське заслання: [за матерілами розмови із зв’язковою] / І. Фаріон // Високий замок. – 2017. – № 102 (8-10 верес.). – С. 5 : фот. кол. – (Погляд на життя).