|
Волинська сотня
Волинська сотня — військово-адміністративна одиниця, Чернігівського полку Гетьманщини ІсторіяВиникла ще у 1648 р. як військовий підрозділ Сосницького полку (1648–1649 pp.). Юридично ж утворена після Переяславської ради напровесні 1654 року у складі Ніжинського полку. До сотні увійшли села Волинка, Ольшане, Чорнотичі, Киселівка, Боровичі, Верба, Псарівка, Мезин, Радичів, Авдіївка, Покошичі, Хлопеники. Від 1669 р. і до кінця існування — військовий та адміністративний підрозділ Чернігівського полку. Фундаторами сотні був рід Скот (Скоченків), близький до Красовських. В січні 1654 року склали присягу Скоченки Костянтин, Іван, Павло, Василь і сотник Григорій Іванович[1]. Указом Катерини II про відкриття в Малоросії намісництв сотня 1782 р. ліквідована, а її територія включена до Чернігівського намісництва. Сотенний центр: село Волинка, тепер — село Сосницького району Чернігівської області.
ТериторіяНа території сотні було 13 населених пунктів: 10 сіл — Волинка, Довга Гребля, Жукля, Козляничі, Лубенці, Ольшане, Самотуги, Сядринка, Чорнотичі, Шаболтасівка. 3 хутори — Хрибетнівський; Ліневича Матвія, бунчукового товариша та Шафонського Филимона, сосницького сотника. На заході сотня межувала з Киселівською, на сході з Понорницькою на півдні з Сосницькою сотнями. НаселенняЗгідно ревізії 1747 р. козаки зосереджувалися в основному у с. Ольшане (209 з 431 людей були козацького стану, тобто 38%) і сотенному центрі Волинці (124, тобто 30%), крім того у с. Чорнотичах (71, тобто 16%) і с. Козляничах (27, тобто 6%). За кількістю хуторів (5) віднесена до сотень з нерозвинутою хутірською інфраструктурою, хоча в подальшому кількість хуторів стрімко зростала. 7,3% козацьких господарств – це 17 вдів (1739). Малі соціальні групи представлені 4 дворами бобровників у сс. Волинці (1) і Козляничі (3), 6 пташників у сс. Волинці (2), Чорнотич (3), Ольшане (4) (1748). Література
Примітки |
||||||||||||||||||||||||||
