Владислав Сатке

Владислав Сатке
Władysław Satke
Народився	25 травня 1853(1853-05-25) Бережани
Помер	23 вересня 1904(1904-09-23) (51 рік) Тернопіль
Поховання	Тернопіль
Національність	поляк
Діяльність	науковець
Alma mater	Мюнхенська політехніка

Владислав Сатке (пол. Władysław Satke; 25 травня 1853, Бережани, нині Тернопільська область — 23 вересня 1904, Тернопіль) — польський педагог, метеоролог, природознавець, письменник., Директор жіночої виділової школи у м. Тернопіль протягом 1888-1899.З 1898 професор у цісарсько-королівській Вищій реальній школі.

Життєпис

Народився 25 травня 1853 року в м. Бережани[1] (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Тернопільська область, Україна).

Закінчив у 1871 році Бережанську гімназію, після чого поїхав учитися до Мюнхенської політехніки. Після повернення до Галичини з 1880 року працював учителем народної школи в Золочеві. У 1883 році склав іспити та отримав право викладати у виділових школах та оселився в Тернополі. У місті був учителем чоловічої виділової школи (1883—1887), директором жіночої виділової школи (1887—1897, крім 1891—1893 років, коли, склавши в 1891 році іспити для вчителя середніх шкіл в галузі природничих наук, виконував обов'язки окружного інспектора народних шкіл). У 1897 році став головним учителем Тернопільської чоловічої учительської семінарії, де викладав ботаніку, зоологію і математику.

З 1888 року був членом екзаменаційної комісії для вчителів початкових шкіл. 1893 року розробив проект реорганізації середніх шкіл, який, зокрема, допускав жінок до вищої освіти. Брав участь у діяльності Польського педагогічного товариства: член виділу Тернопільської філії (1882—1886, 1888—1892, 1894), член ревізійної комісії головної ради (1892—1894).

З 1897 року зосередився виключно на метеорології і кліматології, хоча й був самоуком. За дорученням фізіографічної комісії Академії знань з 1893 року очолював добре обладнану метеорологічну станцію в Тернополі (діяла при єзуїтському колегіумі з 1861 р.), отримав значні наукові досягнення. Одним з перших у Європі почав систематичне вивчення напрямку і швидкості вітру на основі спостереження за рухом хмар (для цього розробив і побудував дзеркальний нефоскоп, яким у 1894—1897 роках вперше зробив 8 444 різнопланових вимірювань).

У 1893/4—1897/8 роках[2] досліджував сніговий покрив, вимірював його товщину і щільність, температуру на різних глибинах, коливання температури в різний час доби і вплив туману, вітру, хмарності та температури повітря на температуру снігового покриву. Також провів перші дослідження температури ґрунту (на глибині 10 і 30 см, для цього використовував спеціальні термометри з Відня в мідно-латунних трубках).[3] Передбачав погоду (в цьому бачив майбутнє метеорології) на основі матеріалу з метеостанцій Тернополя, Кракова, Варшави та Відня, а потім 67 станцій всієї північної півкулі.[4] Протягом багатьох років вивчав місцеві опади, температура і вологість, так що Тернопіль був найкраще вивчений з точки зору клімату в Галичині.

З 1888 року член фізіографічної комісії Акадамії знань, за дорученням якої контролював 1903 р. метеостанцій Східної Галичини (Дубляни, Ожидів, Ягільниця, Делятин, Долина, Самбір, Хирів. З 1889 р. — член Польського товариства натуралістів ім. М. Коперника. У 1891 році ініціював створення Тернопільського наукового гуртка (пол. Kółko Naukowe Tarnopolskie, був його скарбником), який видавав «Rocznik Kółka Naukowego Tarnopolskiego» (вийшло три томи). В 1894 році був делегатом від Крайової шкільної ради на LXVI з'їзді німецьких природознавців і лікарів у Відні. 1901 року був призначений кореспондентом Центрального бюро метеорології і геомагнетизму у Відні (перший з Францішеком Карлінським поляк, удостоєний цього звання).

Помер 23 вересня 1904 року в Тернополі, де й був похований.

Дружина — Антоніна з Божкевичів (пол. Bożkiewicz, у першому шлюбі Єднаковська пол. Jednakowską). Відомостей про дітей немає.

Доробок

Писав вірші. Автор 84 публікацій, зокрема, 58 метеорологічних, зокрема:

• Науково-популярні статті у виданні «Przyrodnik» (наприклад, «Nowa teoria o powstaniu gradu» (T. 5: 1884), «Początek i koniec światów» (T. 6: 1885))
• O wodzie, urywek z geologii (Złoczów 1885, книга)
• Powiat tarnopolski pod względem geograficzno-statystycznym («Rocznik Kółka Naukowego Tarnopolskiego» za r. 1894/5, монографія).
• Goście z Marsa (Тернопіль 1897, фантастична повість, видав під псевдонімом Abul)
• Публікації у виданнях «Sprawozdania Komisji Fizjograficznej» (Краків), «Kosmos» (Львів), «Meteorologische Zeitschrift» (Відень), «Nova Acta Academiae Leopoldinae» (Галле).

Примітки

1. Гуцал П. Сатке Владислав… — С. 230.
2. в Кракові почали від 1866 р.
3. Аналогічні дослідження були проведені в сільськогосподарському коледжі Ягеллонського університету тільки 1902 року
4. дослідження мали більш важливе теоретичне, ніж практичне

Джерела

• Гуцал П. Сатке Владислав // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 230. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Мазурак Я. Бережанщина літературна. Біографічний довідник. — Бережани—Тернопіль : Вектор, 2014. — 278 с. — С. 144. — (Бережанська енциклопедія в іменах. Кн. 1).
• Sroka S. Satke Władysław (1853—1904) [Архівовано 3 березня 2017 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polskia Akademja Nauk, 1994. — T. XXXV/1, zeszyt 144. — S. 265—266. (пол.)
• Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1905 [Архівовано 19 березня 2017 у Wayback Machine.]. — Tarnopol 1905 († Władysław Satke — S. 59). (пол.)

Біографії   Історія   Тернопільщина