Виноградник Теофіл Ілліч

Теофіл Виноградник
Народився	2 березня 1932(1932-03-02)  Снятинський район, Івано-Франківська область
Помер	7 жовтня 2010(2010-10-07) (78 років)
Alma mater	Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Теофіл Ількович Виноградник ( нар. 2 березня 1932  — пом. 7 жовтня 2010)  — український педагог, юрист, краєзнавець, журналіст за покликанням, просвітянин, громадський діяч.

Життєпис

Народився 2 березня 1932 року в селі Русові Снятинського району Івано-Франківської області в сім’ї Іллі та Євдокії Виноградник. Батько працював стельмахом, а мати була домогосподаркою. У 1944 році закінчив місцеву школу, де його першим вчителем був Іван Федорак, народний учитель, талановитий письменник. Продовжив навчання в сусідніх Красноставській та Стецівській школах.

Трудова діяльність

У 1951 році після закінчення педагогічних курсів працює вчителем у Русівську школу.

З 1951 по 1953 роки проходив військову службу, навчався в офіцерській школі міста Буйнакськ. Отримав військове звання лейтенант.

Після звільнення в запас працював учителем у Красноставській школі, інструктором Снятинського райкому комсомолу, учителем Підвисоцької школи.

У 1956 році вступив на навчання до Харківського юридичного інституту, який закінчив 1960 року.

Після закінчення вищого навчального закладу працював слідчим в Івано-Франківському міському відділі внутрішніх справ. Протягом чотирьох років був інструктором з політико-виховної роботи, начальником відділу кадрів.

З 1969 року займав посаду заступника начальника міського відділу, а з 1970-го його призначають начальником Івано-Франківського (тепер Тисменицького) районного відділу міліції. Район був складний, об’єднував 55 сіл навколо обласного центру. Там працював впродовж дванадцяти років.

1980 року очолював збірний загін з охорони громадського порядку під час проведення «Олімпіади-80».

У травні – червні 1986 року брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

1982 року його переводять в обласне управління внутрішніх справ заступником начальника відділу, а згодом начальником відділу охорони громадського порядку. Йому присвоєно звання полковника міліції.

У 1988 році вийшов на заслужений відпочинок.

Громадська робота

Теофіл Виноградник був обраний головою обласного товариства по боротьбі за тверезість. З його ініціативи відновлюються Хрести тверезості, зокрема в селах Устя Снятинського, Залуква Галицького районів. На базі Хреста, який поставлений 1875 року в с. Ясень Рожнятівського району, Київська студія хронікально-документальних фільмів зняла кінофільм.

На базі Івано-Франківщини був проведений Всесоюзний семінар «За здоровий спосіб життя». Т. Виноградника обрали членом Міжнародної Ліги тверезості, він брав участь у Міжнародному форумі «Європа проти алкоголізму і наркоманії», який проходив в Данії.

Обирався депутатом Івано-Франківської районної ради п’яти скликань.

1990 року ветерани управління внутрішніх справ обрали Теофіла Ілліча головою обласної Асоціації «Справедливість».

У вересні 2006 року здійснив перепоховання останків свого першого учителя, письменника Івана Федорака (псевд. Іван Садовий) із Караганди, куди його вивезли 1947 року на спецпоселення, на Україну – в рідне село Русів.

Був членом Всеукраїнської спілки краєзнавців України (1991), Національної спілки журналістів України (2003), ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка (2005), Наукового товариства ім. Т. Шевченка (2008).

Відзнаки та нагороди

Нагороджений урядовими і відомчими нагородами, почесними знаками, грамотами:

• орденом Богдана Хмельницького
• орденом Архистратига Михаїла
• орденом князя Володимира Великого
• медаллю «Захиснику Вітчизни»
• медаллю «За бездоганну службу» трьох ступенів
• медаллю «50 років Радянської міліції»
• пам’ятними знаками МВС «За сприяння органам внутрішніх справ», «За безпеку народу», пам’ятним годинником Президента України.

Йому присвоєно звання генерал-майора Українського реєстрового козацтва.

За невтомну культурологічну і народознавчу діяльність нагороджений почесними знаками «Звитяга» та «За подвижництво культури на Прикарпатті».

Удостоєний звання лауреата краєзнавчих премій ім. Івана Вагилевича (1999), ім. академіка Івана Крип’якевича (2000) та літературно-мистецької премії ім. Марка Черемшини (2001).

Сім’я

Дружина Ірена (до шлюбу Туркевич) *1938 – закінчила Івано-Франківський педагогічний інститут (фізмат) та Київський інститут народного господарства. Тривалий час працювала на заводі "Промприлад", в Облсільгосптехніці.

Дочка Люба *1962 – закінчила Київський національний університет ім. Т. Шевченка, Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника. Практичний психолог.

Син Тарас *1964 – закінчив Львівське пожежно-технічне училище, Тернопільський економічний університет. Директор ТзОВ "Маодот І" в м. Івано-Франківську.

Друковані праці

Книжкові видання

• Нащадки Василя Стефаника. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. – 152 с.
• Садовий І. Ф. Безіменні плугатарі: Повісті, п’єси / Упоряд. та передм. Т. І. Виноградника. – К.: Веселка, Видавництво імені Олени Теліги, 2003. – 591 с.: іл. – (Повернення із забуття).
• Великої правди Учитель. – Снятин: ПрутПринт, 2004. – 128 с. + 12 с. вкл. – (Скарби отчої землі).
• Франко в житті Стефаника. – Івано-Франківськ: Тіповіт, 2006. – 232 с.
• Великої правди Учитель. Кн. 2. Дорога у зоряний світ. – Снятин: ПрутПринт, 2007. – 208 с.: [20] с. іл. – (Скарби отчої землі).
• Словом та пером: Публіцистичні нариси, статті. – Снятин: ПрутПринт, 2008. – 408 с.: [32] с. іл.
• Іван Федорак. Мій шлях: Спогад / Упоряд. і авт. передм. Т. Виноградник. – Снятин: ПрутПринт, 2009. – 328 с.

Окремі творчі публікації

• Стефаникова приятельська любов / Західний кур’єр. – 1991. – 23 травня.
• А з віч, як з свічки, скапує сльоза / Прикарпатська парвда. – 1994. – 7 травня.
• Юрист. Педагог. Письменник / Голос Покуття. – 1994. – 18 травня.
• Хрести тверезості. Пам’ятники і реальність / Галичина. – 1995. – 27 вересня.
• Людину таланту і сумної долі / Рідна земля. – 2000. – травень.
• Хай квітне місто над Прутом / Голос Покуття. – 2000. – 20 жовтня.
• Кирило Стефаник – знавець і охоронець батьківської спадщини / Голос Покуття. – 2001. – 6 квітня.
• Громадсько-політична діяльність Івана Вагмлевича / Голос Покуття. – 2001. – 31 серпня.
• Освітлена сім’я Гамораків / Голос Покуття. – 2001. – 12 жовтня.
• Освітянин і письменник з Покуття / Західний кур’єр. – 2004. – 25 листопада.
• З когорти великих педагогів / Голос Покуття. – 2007. – 19–258 жовтня.
• Василь Стефаник та Михайло Павлик: До 155-річчя від дня народження М. Павлика / Вечірній Івано-Франківськ. – 2008. – 12 квітня.

Джерела

• Творці високої духовності: Вони влилися в родину Марка Черемшини. – Снятин: ПрутПринт, 2004. – 104 с.
• Міліція України: Історичний нарис, портрети, події. – К.: Видавничий дім «Юридична книга», 2002.