Велика Мотовилівка
Вели́ка Мотови́лівка — село в Україні, у Фастівському районі Київської області. Населення становить 1321 осіб. Історія   Народні перекази свідчать, що у глибоку давнину на місці Мотовилівки було місто Міна, оселений греками. Цей град було вщент знищено печенігами ще у ХІІ ст. Місцина довгий час називалася пусте Городище. У 1159 р. Пусте Городище почало заселятися під назвою Гуляники. У 1 половині XV ст. маєток Гуляники були подаровані Михайлвоі Рожановському. У XVI ст., під час нападу татар, Гуляники були розорені. Тож Мотовилівка — назва попереднього стародавнього містечка Гуляники після переходу його у власність Івана Мотовила (Мотовилівця) у XVI столітті (1560 року). Основа цього містечка була якраз на пагорбових теренах сучасного с. Велика Мотовилівка. Наприкінці XVI ст. (1595 р.король Сигізмунд ІІІ, дарує Яну Аксаку) воно переходить у власність родини Аксаків. Поселення задвна йменувалося містом. 1686 року, внаслідок поділу України, т.з. «Вічний мир» між Московським царством і Річчю Посполитою кордон пройшов по річці Стугна, тому єдине поселення Мотовилівка розділив кордон — сучасна Мотовилівка відходила до складу московської держави, сучасна Велика Мотовилівка — до Польщі. Під час козацького повстання Семена Палія Мотовилівку (польську) захопили загони Плиски, Хмуренка та Сороченка (1690—1704 у підпорядкуванні Палія, до 1709 підпорядковане гетьману Мазепі, до 1711 П. Орлику). Після повернення поляків у 1711 році у свої володіння внаслідок підписання царським урядом того ж року Прутського трактату, козацьке населення, що оселилося там раніше, змушене було переселятися на протилежний берег р. Стугни, внаслідок чого утвориться інша нова Мотовилівка. Історична ж Мотовилівка почала називатися Панською або польською Мотовилівкою, а у радянські часи стала Великою Мотовилівкою. У XVIII столітті Мотовилівка була осередком гайдамацького руху, 1734 в районі мотовилівського ключа діяв загін Лазаря Таранця. 1768 року тут побував Яків Довгошиєнко[2]. 1793 року відбувся другий поділ Польщі і поселення вже не було прикордонним, однак поділ сіл на Малу або Казенну та Велику Мотовилівки залишився й у майбутньому. У 1917—1919 роках у селі діяла заснована Овсієм Гончарем у своїй хаті «Просвіта» ім. Б. Грінченка. Овсій Гончар (або отаман Бурлака) був уродженцем села і підняв весною 1919 року грандіозне антибільшовицьке повстання селян Фастівщини, яке вдалося розбити тільки за участі знятих з фронтів частин Червоної Армії. Під час війни у 1941—1943 роках у селі діяв осередок ОУН (Пурик, Головко, інші). Село було звільнено від німців 6 листопада 1943 року. Під час референдуму 1 грудня 1991 року майже 99 % сільчан підтримали Акт проголошення незалежності. 2016 на фасаді Великомотовилівськоі ЗОШ встановлено меморіальну дошку отаману Бурлаці (Овсію Гончару). У 2017 в селі відкрито оновлену, завдяки коштам місцевих жителів і підприємців, церкву Пресвятої Богородиці. А 2018 відновлено склеп родини Руліковських в якому діє каплиця римо - католицької громади.[3] Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Велика Мотовилівка (приписні Мотовилівська слобідка з кладбищ. час. св. Іоанна Богослова, с. Єленівка) XVIII ст. — Київської сот. Київського п., з 1781 р. Київського, з 1795 р. Васильківського пов. Київського нам., з 1797 р., ХІХ ст. Ксаверівської волості Васильківського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/vely_021.xml [Архівовано 2 червня 2017 у Wayback Machine.] Пам'яткиУ селі збереглися руїни панського маєтку (фундаменти, що повністю заросли кущами), цегляного костелу (підвал) та Склеп-усипальниця Руліковських кінця 19 ст. з двома меморіальними дошками польською мовою: Едварду Руліковському (історик-археолог) та Антону Руліковському. Відомі люди
Галерея
Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
