|
Введенська церква (Поділ)
Введенська церква — православний храм у Києві на Подолі (Плоській частині), збудований впродовж 1883—1885 років та зруйнований 1936 року[1]. З 2006 року храм відбудовується. ІсторіяУ місцевості, де стояла Введенська церква, за часів Київської Русі розміщувалося так зване Велесове капище — місце вшанування язичницького бога Велеса, покровителя домашньої худоби[2][3][4]. Невдовзі після охрещення князем Володимиром киян, ще наприкінці X ст. на місці капища збудували перший дерев'яний храм, присвячений святому Власію[5][6][7][8]. У середні віки, під час нападу на Київ князя Януша Радзивілла у серпні 1651 року церква згоріла[9][10][11]. Втім, немає доказів, що ця споруда була тією ж давньоруською церквою. У 1718 році коштом мешканця містечка Баришівка, Павла Дем'яновича Лесницького, майбутнього старости рибальського цеху в Києві, на місці дерев'яної церкви святого Власія була зведена нова церква, освячена на честь Введення Пресвятої Богородиці[12][9][10][3][6][7][11]; у зведенні нової церкви брав участь і її тогочасний настоятель — священник Онуфрій Хенценський[9]. Введенська церква була дерев'яною, трибанною, тринавною[12]; близько 1792[13] або 1798 року церкву відремонтували та добудували окремо встановлену дзвіницю. Станом на 1806 рік парафія церкви становила 1 177 осіб (571 чоловік та 606 жінок)[9]. Храмове свято відзначали 21 листопада (за старим стилем)[6]. У вівтарі церкви зберігалася частинка мощей святого Власія[3][11]. Завдяки своєму розташуванню за річкою Глибочицею Введенська церква не постраждала від Подільської пожежі 1811 року[14][11]. Станом на середину XIX століття парафія Введенської церкви нараховувала близько 830 осіб[15]. Цей район був одним із найбідніших у Києві, тут селилися незаможні люди, переважно рибалки[11]. Також згідно дозволу генерал-губернатора Васильчикова, у цій місцевості було дозволено оселятися євреям[14][15][11]. Землі навколо Введенської церкви щороку навесні заливали води Дніпра, зокрема, у 1844[11] або 1845[3] році біля церкви був зафіксований рівень води у 1,5 аршини (близько 1,07 м). Парафіяни ще з початку XIX ст. зверталися із проханням перенести храм далі вглиб Подолу, проте міська влада відмовила[14].  До останньої третини XIX століття дерев'яна Введенська церква занепала, тому в листопаді 1879 року на зборах парафії, ініційованих місцевим священником Адріаном Гуковичем, ухвалили рішення про будівництво нової церкви, а також виділення для цього коштів від парафії на суму 5000 рублів[14]. Цієї суми вочевидь було замало, тому в лютому 1880 року священик Адріан, диякон Яків Казанський, церковний староста Іван Іващенко та ще шість виборних від парафіян подали прохання до генерал-губернатора про фінансову допомогу на будівництво церкви, втім, безрезультатно[16]. Тим часом, архітектор Володимир Ніколаєв розробив проєкт нової церкви[17], який затвердили 1882 року[1]. У червні 1883 року урочисто заклали наріжний камінь нового храму; за свідченням газети «Кіевлянинъ» на місці закладки фундаментів розкопали багато людських кісток[18]. Незважаючи на урочисте закладення церкви, наявних коштів для успішного початку будівництва вочевидь не вистачало: у церковній касі було лише 6 221 руб. 94 коп.[18] Допомога надійшла від київського мецената Федора Терещенка, який, хоча і мешкав в абсолютно іншій частині Києва, пожертвував на громаді Введенської церкви 5 тис. рублів[17]. До благодійної ініціативи Федора Терещенка долучилися й інші київські меценати — Михайло Дегтерьов, Семен Могилевцев та Микола Хряков[19][20]. Будівництво церкви тривало 2 роки, загальний кошторис склав 23 940 руб. 97 коп.[17] На фінальному етапі не вистачило коштів на внутрішнє опорядження церкви, тому через пресу парафія звернулася по допомогу до киян, які пожертвували необхідну суму[21]. Урочисте освячення нової церкви відбулося 28 жовтня 1885 року[21]. Нова церква була однобанною, із невеликою дзвіницею над бабинцем, оздобленою у візантійському стилі, з притаманною цьому стилю шоломоподібною банею на масивному барабані[1][17][13]. У 1889 році Введенській церкві передали з реставрованої Кирилівської церкви старовинний іконостас[21]. У 1887 році при церкві, на розі вулиць, звели будинок священника, у 1900 році — двоповерхову дерев'яну будівлю парафіяльної школи[1][21] для учнів обох статей[13]. Стару дерев'яну Введенську церкву розібрали лише наприкінці 1886 року[20]. Цікаво, що численні путівники та описи Києва кінця XIX — початку XX століття жодним словом не згадували нову будівлю церкву, зведену Ніколаєвим, а писали лише про історичну дерев'яну церкву[1]. Києвознавець Михайло Кальницький пояснює це віддаленим розташуванням Введенської церкви щодо Подолу та історичного центру міста[1]. Територія парафії Введенської церкви охоплювала (станом на 1891 рік) вулиці Нижній Вал, Ярославську, Щекавицьку, Волоську, Туровську, Набережно-Лугову, Юрківську, Оболонську, Введенську та Введенський провулок[22]. Чисельність парафії станом на 1917 рік становила 651 особу (317 чоловіків і 334 жінки) та складалася з 79 господарств[22], посаду церковного старости обіймав купець Андрій Орленко, який мешкав на Туровській вулиці[22]. За радянських часів церква перебувала у користуванні традиційної «старослов'янської» громади[1]. 17 листопада 1935 року міська влада ухвалила рішення про знищення церкви задля спорудження на її місці школи[1][23]. Наступного, 1936 року церкву розібрали, втім, на її місці збудували не школу, а дитячий садок[1][24], розібраний через аварійний стан у 1999 році[25]. Разом із церквою знищили й інші будівлі комплексу — будинки причту та парафіяльної школи[1]. Відродження храму У 1996 році була створена нова церковна парафія святого Олександра Невського Української православної церкви Московського патріархату, яка вирішила відновлювати втрачений Введенський храм[25][24][26][27]. 26 вересня 1999 року у тимчасовому приміщенні (вагончику) на території колишнього храмового комплексу відбулася перша літургія[28]. 13 березня 2005 року настоятелем парафії був призначений протоієрей Петро Мороз, а через рік, 14 березня 2006 року митрополит Володимир освятив наріжний камінь нової церкви Введення Богородиці і заклав пам'ятну капсулу[28][27]. Церкву відтворювали в її історичному вигляді на основі архівних зображень, проєкт склав Інститут «УкрНДІпроектреставрація»[25]. Нижній храм нової церкви присвячений святому Олександру Невському, у вересні 2009 року в ньому провели першу службу. Святинями нової Введенської церкви є ікони з частками мощів великомученика Пантелеймона і Оптинських старців, а також ікона Божої Матері Казанська[19]. При церкві діє недільна школа. Ввечері 22 квітня 2011 року сталася пожежа на території будівництва храму. Церква не постраждала, але вогонь пошкодив дерев'яну прибудову[29]. Станом на літо 2018 року церкву ззовні повністю відбудовано, продовжується її оздоблення[30]. Настоятелі
Примітки
Посилання
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
