|
Васильєв Валерій Михайлович
Вале́рій Миха́йлович Васи́льєв (Васильїв, Василів; нар. 1893[1] — пом. 17 червня 1954, Київ) — український актор і театральний режисер, один з фундаторів Молодого театру Леся Курбаса. ЖиттєписНародився у 1893 році в сім'ї відомого інженера-дослідника цукроваріння Михайла Калиновича Васильєва. Свою театральну діяльність розпочав у 1914–1916 роках в театрі Миколи Садовського. Валерій Васильєв — один з фундаторів Молодого театру Леся Курбаса, який був створений влітку 1917 року і спочатку діяв у приміщенні театру Бергоньє. Свій перший сезон 24 вересня 1917 театр відкрив постановкою «Чорної Пантери і Білого Ведмедя»,[2] в якій Валерій зіграв роль Мігуелеса.[3] З 1917 року разом з Василем Миляєвим (Васильком) Валерій працював у Театральному відділі Міністерства народної освіти УНР, суміщуючи канцелярську роботу з режисерською та акторською у виставах Молодого театру.[4] З 12 вересня 1919 до 1 січня 1920 В. Васильєв виконував обов'язки голови театрального відділу Головного управління мистецтв і національної культури.[5] .jpg) Під час роботи в Молодому театрі Лесь Курбас та його молоді колеги, серед яких Валерій Васильєв, взяли на себе обов'язки режисерів, керівників студійних занять. Валерій тоді, як і інші фундатори театру, навчав молодих акторів театру, викладаючи «Слово»[6] Він також їздив до Одеси, де читав лекції в Інституті імені Кропивницького.[7] 15 лютого 1918 року в київській друкарні «Прогрес» було надруковано статут Товариства на вірі «Молодий театр у Києві». Валерій Васильєв названий серед його фундаторів і режисерів.[8] Входив до режисерської колегії (Г. Юра, В. Васильєв, С. Семдор, С. Бондарчук), якою керував Лесь Курбас. У 1918 театр почав ставити вистави у власному приміщенні.[9][10] 1918 року в Молодому театрі Валерій Васильєв як режисер поставив «Тартюф» Мольєра (художник А. Петрицький).[11] Пізніше Валерій Васильєв був актором і режисером у «Березолі», Театрі ім. Франка та в інших театрах України. 1938—1941 — керівник Артемівського українського музично-драматичного театру.[12] Валерій Михайлович пішов з життя 17 червня 1954 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві. РодичіБатько — Васильєв Михайло Калинович (1863—1912), видатний інженер-дослідник цукроваріння (понад 50 наукових праць), фольклорист і етнограф. В 1880—1990 надрукував низку етнографічних праць про народні вірування, похоронні звичаї, народний театр, пісні. Брат Васильєв Микола Михайлович (1901—1961) — вчений-економіст, професор, учень К. Воблого. З 1943 року — в еміграції, автор ряду статей в Енциклопедії українознавства[13]. Ролі
Режисерські роботиПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
