Васильєв Михайло Калинович

Васильєв Михайло Калинович
Псевдо	Васильїв, Василєв
Народився	1863(1863) Лебедин
Помер	10 травня 1912(1912-05-10) Київ
Країна	Російська імперія
Діяльність	дослідник цукроваріння, фольклорист й етнограф
Alma mater	Петербурзький технологічний інститут
Посада	інженер і директор на цукроварнях Ніколи Терещенка
Діти	Валерій, актор і режисер Микола, професор, вчений-економіст

Васильєв (Васильїв) Михайло Калинович (1863, Лебедин — 10 травня 1912, Київ) — український інженер-дослідник цукроваріння, фольклорист й етнограф, автор понад 50 праць із різних ділянок цукроваріння, в тому числі нагороджених медалями Російського Наукового Товариства, та численних етнографічних праць, надрукованих в журналах «Кіевская старина» та «Этнографическое обозрение».

Біографія

Народився 1863 року у селищі Лебедин, Харківської губернії, тепер у складі Сумської області. За іншими даними родом з Київщини[1]

Закінчив Єлисаветградське земське реальне училище, до 1885 року був членом Єлисаветградського гуртка Громади О. І. Михалевича.[2] Вищу освіту здобув у Петербурзькому технологічному інституті. У 1880-х роках член українського студентського гуртка в Петербурзі, зазнав ув'язнення на шість місяців. По закінченні інституту повернувся в Україну, працював інженером та директором на цукроварнях Ніколи Терещенка.

Помер 10 травня 1912 року у Києві.[3]

Сім'я

Син Михайла Васильєва Валерій — театральний діяч, почав театральну діяльність у 1914 — 1916 роках в театрі М. Садовського, пізніше був актором і режисером у «Березолі» й у інших театрах України. Інший його син Микола — економіст, з 1943 року в еміграції, автор деяких статей у ЕУ[1].

Наукова робота

Автор понад 50 праць з технології цукроваріння, відзначених медалями Російського Технічного Товариства. Написав низку етнографічних праць про народні вірування, народний театр та українські пісні, надруковані в журналах «Этнографическое обозрение» і «Кіевская старина». За працю «Антропоморфические представления в верованиях украинского народа» обраний членом Московського товариства прихильників природознавства, антропології та етнографії.

Йому належать розвідки «Дві цукрозаводські пісні» (1886), «До питання про нові мотиви в малоруській народній поезії» (1897), а також дослідження про український народний театр, народні обряди, звичаї, вірування, фольклорно-літературні зв'язки («Рекрутчина в малоруській пісні» (1889), «Малоруські похоронні обряди та повір'я» (1890), «Народна пісня про Шевченка» (1885), «Т. Г. Шевченко в легенді» (1900).[4]

Твори

• Васильев. К малорусским похоронным обрядам // Кіевская старина. — 1889. -№ 10. — С. 635 — 637. 
• Васильев. Малорусские похоронные обряды и поверья // Кіевская старина. — 1890. — № 8. — С. 317 — 323. 
• Васильев М. К.  Антропоморфические  представления  в  верованиях украинского народа // Этнографическое обозрение. — 1890. — № 1. — С. 87 — 100; 1892. -№ 4. — С. 157 — 169. 
• Васильев М. К.  Антропоморфические  представления  о верованиях украинского народа / М. К. Васильев, Н. Ф. Сумцов // Этнографическое обозрение. — 1892. — № 1. — С. 87 — 100. 
• Васильев М. К. К легендам о голоде, холере и войне: Антропол. представления в верованиях укр. народа // Этнографическое обозрение. — 1892. — № 4. — С. 157 — 169. 
• Васильев М. К. К поверьям о целебном значении змеи (записано от Мякшуры в Александрийском уезде, Херсонской губернии) // Кіевская старина. — 1889. — № 5 — 6. -С. 634. 
• Васильев М. К. Песенные мотивы о превращениях // Этнографическое обозрение. — 1890. — № 6. — С. 234-235. 
• Васильев М. К. Украинские  легенды  и  верования, связанные  с  именами некоторых святых // Этнографическое обозрение. — 1895. — № 4. — С. 126 — 128.[5]
• Васильев М. К. Рекрутчина в малорусской песне: (Этнограф. очерк) // Киев. старина. — 1889. — Т.26. — С. 354-376, 615—630. Історичне дослідження, проведене за матеріалами експедицій П.Чубинського, Головацького, Максимовича та ін.[6]

Примітки

1. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
2. В. М. Босько. Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти. Кіровоград: Центр.-Укр.вид-во, 2007. — Стор. 179 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 червня 2016. Процитовано 20 січня 2012.
3. Василєв Михайло // Ілюстрована Україна: літературно-художній журнал для українських родин. Випуск 01, 1913. — Львів, С. 13. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 3 червня 2022.
4. П'ятаченко С. В. До народних джерел Сумщини. Архів оригіналу за 28 листопада 2010. Процитовано 20 січня 2012.
5. Символічні коди народної культури (міфологія, фольклористика та етнологія) Бібліографічні матеріали збілоруської, російської та української міфології, фольклору та етнології. — Харків, 2008. Архів оригіналу за 15 квітня 2013. Процитовано 20 січня 2012.
6. Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 січня 2012.

Література

• Михайло Кутинський. НЕКРОПОЛЬ УКРАЇНИ. — Дніпро. — № 6, 1990. Стор. 143.^[недоступне посилання з червня 2019]
• Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2003. — 688 с.: іл. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]