Біостратиграфія

Біостратиграфія (від дав.-гр. βίος — життя + лат. stratum — настил, шар + дав.-гр. γράφω — пишу, малюю) — наукова дисципліна, частина стратиграфії, що займається визначенням відносного геологічного віку осадових гірських порід шляхом вивчення розподілу в них викопних решток організмів. Часом цю галузь називають також палеонтологічним методом[1].

Загальні відомості

Біостратиграфія виникла на початку XIX-го століття, ще за часів панування ідей фіксизму, креаціонізму і катастрофізму. Тоді геологи вперше визнали взаємозв'язок між віком осадових порід і набором викопних організмів, що знаходять у цих породах[1]. Цікаво, що хоча зв'язок виявили ще до робіт Чарлза Дарвіна, саме дарвінізм пояснив механізм існування такого зв'язку[2].

Теоретичною основою біостратиграфії є закон відповідності флори і фауни Гакслі. Відповідно до цього закону, шари, в яких містяться викопні рештки однакових видів живих організмів, мають однаковий вік. Головним завданням є розробка шкал віку осадових шарів, тобто послідовності біостратиграфічних зон, які віддзеркалюють зміну в геологічному розрізі ератем викопних решток вимерлих організмів[3].

Деякі особливості

Особливе значення для виділення біостратиграфічних зон мають групи вимерлих організмів, які досягали, при відносно короткому терміні існування, широкого розповсюдження і різноманітності, наприклад, нумуліти, граптоліти або вимерлі коралові поліпи ругози.

Багато значить також вивчення залишків стародавніх мікроскопічних організмів, кількість яких буває великою навіть у невеликих зразках. Залишки планктонних організмів, наприклад, форамініфер, яких течії переносили на значні відстані, дозволяють об'єднувати зони великої територіальною протяжності. Також, викопні рештки спор і пилку рослин, яких розносив вітер, важливі для виділення одновікових осадів морського і континентального походження[4].

Щоб впевнено відрізнити одновікові комплекси організмів, які жили в різних умовах, від різновікових, що жили в схожих умовах, заради реконструкції умов існування давніх організмів, біостратиграфія використовує методи палеоекології[3].

Див. також

• Геологічний ярус
• Стратиграфія
• Стратиграфічна палеонтологія

Джерела

1. Палеонтологічний метод в стратиграфії (біостратиграфія) // Сайт Bygeo.ru (рос.)
2. Gluyas J. & Swarbrick R. Petroleum Geoscience. Publ. Blackwell Publishing. pp. 80-82., 2004.
3. Мерклин Р. Л. Биостратиграфия // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
4. Красилов В. А., 1977.

Література

• (рос.) Красилов В. А. Эволюция и биостратиграфия. — М. : Наука, 1977. — 256 с.

Посилання

Геологія   Палеонтологія   Біологія