|
Більська земля
Більська земля (часто Більський повіт[2], пол. Ziemia bielska) — адміністративна одиниця на Підляшші з осідком у місті Більську[3]. Постала до початку XVI століття. Початково входила до Троцького воєводства Великого князівства Литовського, з 1513—1514 років — до Підляського воєводства ВКЛ, а після Люблінської унії 1569 року — до Корони Королівства Польського Речі Посполитої. Припинала існування після третього поділу Речі Посполитої 1795 року з входженням Північного Підляшшя до складу Пруссії[⇨]. Положення.jpg) Земля охоплювала усю північну частину Підляського воєводства й лежала у верхів'ях річок Нарви та Бобра з містами Більськ, Бранськ, Сураж, Нарва, Високе, Тикотин, Книшин, Ганязь, Райгород, Августів[3][4]. На південному заході Більська земля межувала з Дорогичинською землею Підляського воєводства, межа починалася від їхнього місця зіткнення з Мазовією й проходила довкола міста Високого, далі на південь до річки Нурець, йшла по Нурцю майже до самого Бранська, звідти захоплювала невелику ділянку південніше річки й, повернувшись до Нурця, йшла в напрямку Ботьків до самої межі з Берестейським воєводством[5]. Площа Більської землі наприкінці XVI століття становила 5410,85 км²[1]. ІсторіяБільська земля виокремилася до початку XVI століття й початково належала до Троцького воєводства Великого князівства Литовського[6][7]. Зимою 1513—1514 року виділена Сигізмундом Старим з Троцького воєводства та включена до новоствореного Підляського воєводства ВКЛ[6][8]. Віленський сейм 1565—1566 років закріпив попередній адміністративний поділ Підляського воєводства на три повіти, одним з яких був Більський[9][10]. Після Люблінської унії 1569 року у складі Підляського воєводства увійшла до складу Корони Королівства Польського Речі Посполитої[6][4]. Після третього поділу Речі Посполитої 1795 року Північне Підляшшя увійшло до складу Пруссії й Більська земля як адміністративна одиниця припинила існування, натомість у новоствореному Білостоцькому департаменті було утворено декілька повітів, зокрема Більський[3]. Адміністративно-територіальний устрійПочатково осідком землі був Більськ, який невдовзі поступився Бранську, що став місцем збору сеймиків і судів[3][4]. За адміністративним поділом Більська земля складалася з повітів, які, подібно до церковного устрою, адміністративно ділилися на парафії[11]. Кількість адміністративних парафій постійно змінювалася й не завжди відповідала церковним, зокрема, у 1580 році в Більській землі їх налічувалося 18, у 1591 році — 23 (з них 8 — у Бранському повіті, 7 — Суразькому, 8 — Тикотинському)[12]. За відомостями 1571—1591 років у Більській землі налічувалося 14 міст[13] — 10 королівських (господарських) (Більськ, Нарва, Кліщелі, Бранськ, Сураж, Тикотин, Ганязь, Книшин, Райогород, Августів) і 4 власницьких (шляхецьких) (Ботьки, Орля, Ванево, Хорощ)[14], а також 661 село[15], з них 410 власницьких (62,0 %), 229 королівських (34,6 %) і 22 церковних (3,3 %)[16]. ПовітиБільська земля складалася з 3 повітів[17]: Часто писемні джерела XV—XVI століть подавали різний адміністративний устрій Підляшшя як за складом, так і назвами адміністративних одиниць[18]. Щодо адміністративних одиниць, які входили до самої Більської землі, вживалися терміни «повіт» (пол. powiat), «districtus», «волость» (пол. wolość) (як у вузькому, так і у широкому значенні)[18]. На півдні Більської землі згадувалися як два окремі повіти (лат. districtus) Бранський (зокрема, 1489 року) та Більський (1574 року), які пізніше все ж об'єдналися в один Більський повіт[pl] (який інколи згадується як «Бранський», оскільки в Бранську містилися земські та гродські акти)[18]. Подібний поділ був доречний, оскільки Більський повіт був покритий королівщинами, тоді як в Бранському панувала шляхта[18]. Водночас у північній частині Більської землі існував Суразький повіт[pl][19]. Крім того, у північній частині згадувались повіти Ганязький, Райгородський і Тикотинський, інколи як окремі повіти, а інколи як єдиний під назвою Ганязького чи Тикотинського[pl][19]. Управління.jpg) Повітом керували намісники, яких називали старостами[20], у місцевих урядах працювали підстарости, хоружі, войські, гаєвники, возні, комірники, лісничі, ловчі, поборчі, а також створені на польських лад виборні уряди підкоморіїв, земських суддів, підсудків, писарів та гродських суддів[21][22][23]. Старосту, суддю і підсудка на їхні посади назначав великий князь литовський, ймовірно, без будь-якого попереднього схвалення місцевою шляхтою[24]. Від Більської землі, як повноцінної адміністративної одиниці Великого князівства Литовського до 1569 року, у литовських сеймах брало участь 2 посли[25]. Значна частина земель повіту перебувала у державній власності, зокрема до королівських володінь належали Більське лісництво, Більське староство, Більська та Кліщелівська волості з містами Більськ, Сураж, Бранськ, Нарва та Кліщелі[26][4]. Відомо, що державне Більське староство належало декільком великим магнатам, зокрема, у 1506—1513 роках — великій княгині Олені Іванівній, потім — Альбрехту Гаштольду, у якого 1533 року староство викупила польська королева Бона з ініціативи та на кошти дрібної більської шляхти, незадоволеної господарюванням Гаштольда[4]. ОподаткуванняУ 1530-ті роки, за правління польської королеви Бони, на Підляшші були впроваджені волочні виміри господарств і чиншевий спосіб оподаткування селян, а раніше розпорошені дрібні поселення укрупнювалися в більші, водночас підвищувався рівень експлуатації місцевого селянства[27][28]. За інвентарем 1558 року Більського та Суразького староств Більської землі, без означення розміру панщини чинш тут становив до 60 грошей з волоки, у двох селах — до 50 грошей з волоки, інколи з платою меду, а для деяких сіл на наступний рік «осадна» плата визначена до 40 грошей з волоки[29]. У 1565 році податок з Більської землі становив 961 копу, 9 грошей і 3 копійки, у 1567 році — вже 2292 копи й 48 грошей[30]. Військова службаЗа реєстром війська ВКЛ, складеним в ухвалі Віленського сейму 1 травня 1528 року, земське військо від Більської землі мало становити 788 коней від 15 парафій[* 1], які складалися зі сіл зем'ян[31][33]. «Реєстр попису війська господарського Великого князівства Литовського» 1565 року називає вже 17 парафій Більської хоругви (одиниці військового поділу)[* 2][34]. За «Пописом війська Великого князівства Литовського» 1567 року Більський шляхетський повіт виставив 3568 коней, 438 піших шляхтичів і 21 драб з 14 парафій[* 3][36][37]. Поділ шляхти на парафії був притаманний лише для Більського та Дорогичинського повіту у всьому Великому князівстві Литовському[38]. СудочинствоТерени землі охоплювали три судові повіти зі своїми судами та урядовцями: Бранський, Суразький і Тикотинський[39]. 1501 року великий князь литовський Олександр надав привілей про впровадження на теренах Більської землі для зем'ян (terrigenae), місцевої польської шляхти, польського права[6][40][41][42]. Привілей 1501 року Більській землі було надано за зразком такого ж привілею Дорогичинській землі, наданого ще за правління польського короля Казимира[43]. За цим привілеєм у Більському повіті діяло три види судів: суд господарського старости, земський суд суді та підсудка, а також змішаний суд — поєднання двох попередніх судів в один[42][44]. Господарський староста розглядав тільки 4 види правопорушень (наїзд, зґвалтування, завдання тілесних ушкоджень шляхтичеві, підпал)[* 4], усі інші правопорушення розглядали судді та підсудки, за винятком скарг русинів на поляків, які мали розглядати разом і староста, і судя з підсудком[44]. За привілеєм 1501 року, рішення суду судді та підсудка могли бути оскаржені на суді великого князя литовського з викликом на нього суді та підсудка[46]. 1516 року великий князь литовський Сигізмунд надав Дорогичинській землі новий привілей на повноцінне польське право (jus Polonicum) і, можливо, водночас такий привілей тоді отримала й Більська земля[* 5][48]. 1547 року великий князь литовський Сигізмунд Август видав для Більського повіту ще один підтверджувальний привілей, який підтверджував чинність повноцінного польського права на теренах землі[49][50][4]. Судочинство у Більському повіті, як і на всьому Підляшші, у XVI столітті відрізнялося від загального судового устрою ВКЛ організацією судів та дією там польського права, що ставало причиною неодноразових скарг литовсько-руських панів до великого князя литовського[51]. НаселенняКолонізаціяУ XV—XVI століттях на терени повіту інтенсивно переселялися українські селяни з Волині, Берестейщини та самого Підляшшя, а також мазовшани[52]. Нові села заселяли українці з давніших надбузьких сіл[53]. На межі Більської землі з Гродненською та Вовковийською землями у XVI—XVII століттях утвердився українсько-білоруський етнічний та мовний кордон[54]. Південну частину землі населяли здебільшого українці (русини), північну — білоруси, а також мазури й нечисленні литовці[55]. ШляхтаУ Більському повіті, як і на всьому Побужжі, у XVI столітті значно було розвинене дрібне шляхетське володіння — у землі налічувалося майже 700 коней від близько 2000 власників[56]. На відміну від більшості земель ВКЛ, де панувала руська мова, серед місцевої підляської шляхти вже в XVI столітті чільною розмовною мовою була польська, свідченням чого може бути руський варіант тексту Більського привілею 1501 року, який, на думку українського історика Михайла Грушевського є «кепсько підправлений на руське текст польський», а на думку польського історика Я. Якубовського[ru], був написаний підляським писарем-поляком[57]. Оскільки Тикотин був «спадковим» маєтком, який перейшов у королівську власність внаслідок відсутності у попередніх власників спадкоємців, Тикотинська шляхта судилася й вела справи осібно від Більської шляхти, тому шляхтичі Більського повіту на Городенському сеймі 1568 року клопоталися про злиття обох в одну, проте отримали від Сигізмунда Августа відмову[58]. Уряди.jpg) Повітові маршалкиВідомі повітові маршалки Більської землі:
Старости
ПідстаростиВідомі Більські підстарости[64]:
ПідкоморіїВідомі Більські підкоморії[65]:
КомірникиВідомі Більські комірники[66]:
Земські суддіВідомі земські судді Більської землі[67]:
ПідсудкиВідомі підсудки Більської землі[68]:
ПисаріВідомі писарі Більської землі[68]:
Повітові хоружіВідомі хоружі Більського повіту[69]:
Войські
Ловчі
ЛісничіВідомі Більські лісничі[72]:
Гаєвники
ПоборчіВідомі поборчі в Більській землі[73]:
Зауваги
Примітки
ДжерелаНормативно-правові акти
Монографії
Статті
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
