|
Кліщелі
Кліщелі[2][3] (пол. Kleszczele, біл. Кляшчэлі) — місто у східній Польщі, у Гайнівському повіті Підляського воєводства, біля кордону з Білоруссю. Центр гміни Кліщелі. ІсторіяВідповідно до виданого у 1523 році документу великого князя литовського Сигізмунда I відомо, що він наказав заснувати місто Кліщелі на землі Більського повіту віленському воєводі Миколі Радзивіллу[3]. Непорозуміння між воєводою і міщанами, проте, стали причиною обезлюднення нового міста, тому Сигізмунд наказав знову посприяти заснуванню міста, яке отримало хелмінське міське право[3]. У 1560-х роках здійснений поділ землі на волоки[3]. Кліщелі тоді мали 150 волок землі (включно з 4 волоками церковних земель)[3]. Як передмістя визначено села Добривода, Трубянка (сьогодні не існує), Нурець (сьогодні село Черемха), Косна і Бабичі (сьогодні село Кузава)[3]. Міщани займались насамперед хліборобством і ремеслом на потреби міста і довколишніх сіл[3]. У 1569 році Кліщельці були передані Короні Королівства Польського. Під час шведського «потопу» 1655—1656 років Кліщелі були зруйновані — під час люстрації в місті було виявлено лише 13 домів[3]. Після відбудови Кліщелі стали насамперед рільничим поселенням, хоча певна частина мешканців займалась ремісництвом, торгівлею хмелем, а у XVIII століття є згадки також про скляну гуту[3]. У 1795 році, після третього поділу Польщі, місто було анексоване Королівством Пруссія. Але вже в 1807 році воно потрапило під владу Російської імперії, під якою перебувало до 1915 року. У 1919 році Кліщеле знову увійшло до складу Польщі. В місті мешкали та були поховані вояки УНР. Тут на православному цвинтарі знаходться могили Андрія Німого (1900–1972), хорунжого Армії УНР, після війни суспільно-культурного діяча; Олександра Щербаня (1898–1984), воїна УНР, театрального діяча, директора кінотеатру у Більську-Підляському; Василя Харченка (1900–1983) та Олекси Волошина (1896–1958)[4]. У 1950 році поселення втратило міські права[2][5]. З 1922 (1962?) року в місті діяв театральний колектив, який ставив п'єси українських авторів[3]. У 1966 році колектив здобув перше місце на загальнопольському огляді українських колективів у Перемишлі[2][3]. У 1956 році заснований кліщелівськии гурток УСКТ[2][3], який організував також український хор[3]. У 1966 році почалося вивчення української мови у місцевій початковій школі[2][3]. Діяльність гуртка УСКТ (єдиного тоді на Північному Підляшші) зустрілася, однак, з ворожим ставленням адміністративного апарату, як і діючого за його підтримки Білоруського Суспільно-Культурного Товариства[2][3]. У 1968 році навчання українською мовою було скасоване, а діяльність самого гуртка призупинена на початку 1970-х років[2][3]. Його діяльність була відновлена у 1985 році[2][3]. У 1974 р. в тодішньому с. Кліщелі поховано українського громадського діяча Михайла Калиняка[4]. У 1993 році Кліщелям були повернуті міські права[2][3]. У 1993 році за ініціативи доктора Миколи Рощенка у православній церкві Кліщель була проведена одна з перших на Підляшші панахид за жертвами Голодомору[5]. Сьогодні Союз українців Підляшшя організовує в місті щорічні огляди ліричних та весільних пісень[2]. ДемографіяПерші точні статистичні дані про Кліщелі датуються кінцем XVIII століття, коли місто належало Пруссії[3]. Подальші переписи відбувалися за російської влади. У місті на той час було 279 домів при 20 вулицях та мешкало 1888 осіб, з них 58 — євреїв[3]. Промислові підприємства — 1 цегельня, 7 водяних млинів, 12 горілчаних броварів[3]. Мешкало 86 ремісників, за громадським порядком слідкував магістратський працівник і 6 поліціянтів[3]. Однак здебільшого жителі міста займалися рільництвом[3]. У 1878 році у місті нараховувалося 1750 осіб (807 православних, 518 католиків, 435 євреїв)[3]. Розподіл населення міста за мовою згідно з переписом 1897 року[6]:
У 1900 році населення становило 1980 осіб[3]. Кліщелі у той час майже не розвивалися — як демографічно, так і економічно[3]. Населення у 1931 році складало 2053 особи — 889 православних, 518 католиків і 645 євреїв[3]. За переписом 1921 року у місті проживало 911 поляків (62,7 %), 349 білорусів (24,0 %), 147 євреїв (10,1 %), 45 росіян (3,0 %). Всього в містечку проживало 1452 особи[7]. Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[8][9]:
Релігія У XVI столітті згадується церква Святого Миколи і Святого Юрія в Кліщелях[2][3]. У 1544 році королева Бона заснувала у місті католицький костел[3]. При парафії Святого Миколи існувала церковна школа, яку закінчив славіст Михайло Бобровський[3]. Свій високий, як на той час, рівень школа ця завдячувала насамперед настоятелю Антону Сосноському (1774—1852), який, крім душпастирської роботи, займався також дослідженням історії свого міста та регіону[3]. У 1820 роках в кліщелівській школі діти (80 осіб), крім релігії й письма по-слов'янськи та по-польські, вивчали також основи арифметики і здобували практичні знання із сільського господарства[3]. Завдяки ініціативі отця Сосновського школи були організовані також й у навколішних скарбових селах — Дашах, Добриводі, Кузаві, Суховольцяхі, Черемсі, у яких навчалися всього 78 хлопців і 30 дівчат[3]. Вчителі були із селян і оплачували їх жителі згаданих сіл[3]. Сьогодні у Кліщелях діє лише одна православна парафія з мурованою церквою Успення Пресвятої Богородиці[3]. Збереглася дерев'яна дзвіниця Миколівської церкви, відремонтована і перероблена на каплицю[3]. Відомі людиНародилися
Пов'язані з Кліщелями
Галерея
Примітки
Література
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кліщелі
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
