Бій під Фараоні

Бій під Фараоні
Хмельниччина Козацькі походи в Молдову Сучавська кампанія Тимоша Хмельницького (1653)
Дата: 24 червня 1653 Місце: село Фараоні, урочище Суха Долина біля Бакеу, Молдавське князівство Результат: поразка війська Васіле Лупула
Сторони
Молдавське князівство, претендент Георгій Штефан	Молдавське князівство, господар Васіле Лупу
Командувачі
Ніколае Моґільдя Матвій Стурдзя	Стефаніца Лупу
Військові сили
400 волоських сейменів невідома кількість кінних найманців та молдовських прибічників Штефана	800 ополчення з Оргієва і Лепушні невідома кількість мобілізованих селян

Бій під Фараоні — відбувся 24 червня 1653 року в ході Сучавської кампанії. Військо господаря Молдови Васіле Лупу було розбите прихильниками претендента Георгія Штефана.

Довідавшися, що після його утечі з-під Тарговишта Стефан з мунтянським і угорським військом війшов до Молдавії і простує на Яси, Лупул вирушив против нього з значно більшими силами, і вислав наперед частину свого війська під проводом свого братанича Стефаниці. Передовий полк Стефана стояв під Баковим, і зайнявши неприступну позицію, погромив се передове військо Лупула, набране здебільшого з бесарабських селян.[1]

Після битви під Финтою Тимош Хмельницький і молдовський господар Васіле Лупу на чолі решток армії втекли до Ясс, тоді як претендент на молдовський престол Георгій Штефан вступив із волоськими військами, до яких прилучилися його молдовські прихильники, у Молдавське князівство. Лупул вислав назустріч війську Штефана міське ополчення з Оргієва та набраних до війська селян під командою свого племінника Штефаніці та бояр із роду Хинкул.

24 червня 1653 в районі села Фараоні, урочище Суха Долина (Валя Саке) коло містечка Бакеу дійшло до сутички, в якій загін Штефана (400 сейменів, посланих Штефану господарем Волощини Матвієм Басарабом, та невідома кількість найманої та молдовської кінноти, разом по чисельності приблизно рівна війську Лупу) подолав супротивника. Кіннота Штефана атакувала оргіївське ополчення, коли те пробувало перейти яр. Військо Лупу кинулося навтьоки до Бакеу на чолі зі своїм проводом. Пійманим бранцям відтинано носи і вуха, або їх карали на горло − висувається припущення щодо такої жорстокості- що мобілізовані Лупу селяни походили з сіл, де за два місяці до бою було вбито одного із полководців Штефана, сердара (гетьмана) Моряну.

Примітки

1. [1] М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IX. Розділ V. Вінець і кінець Тимоша Хмельниченка. У Грушевського помилка — Штефаніца був сином не брата, а сестри Васіле Лупула

Література

• Tomasz Ciesielski — Od Batohu do Żwańca, Wydawnictwo Inforteditions, 2007 — ISBN 978-83-89943-23-1

Посилання

• [2] [Архівовано 22 червня 2011 у Wayback Machine.] М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IX. Розділ V. Вінець і кінець Тимоша Хмельниченка.
• [3] [Архівовано 26 жовтня 2008 у Wayback Machine.]Наталія Яковенко. Нарис історії України З найдавніших часів до кінця XVIII ст. Розділ V. Козацька ера. § 1. Козацька революція 1648—1657 рр. Дипломатія Хмельницького в пошуках виходу.