Козацькі походи в МолдовуКозацькі походи в Молдову — військові походи запорозьких козаків у Молдовське князівство у XVI та XVII століттях. Допомога Івану Воде ЛютомуПоходи Івана ПідковиВідбувся 1577 року. Іван Підкова вважав себе "родичем" Івоні Лютого. Перший похід: Влітку 1577 року Підкова підійшов до Молдовського князівства але там його залякали і йому довелося відступити. Другий похід: кін.1577 року-Підкова зайняв Ясси (столицю Молдовського князівства)і був проголошений молдовським господарем. Молдовські походи козаків 1594—1595Молдовські походи козаків 1594—1595 — один з етапів козацьких війн кінця 16 ст. (див. також Наливайка повстання 1594—1596). Участь козаків у війнах господаря Михайла ХороброгоПохід БородавкиМолдовські походи Б.Хмельницького і Т.Хмельницького 1650, 1652, 1653 років1650 Угоди Тимоша Хмельницького з Василієм Лупу про одруження з Розандою Лупу. 1652Після битви під Батогом Тиміш Хмельницький вступив з військом до Молдовського князівства, одружився з Розандою і змусив Василя Лупула відновити союз з Гетьманщиною. Після відходу козаків Князівство Волощина і Трансильванське князівство за підтримки Речі Посполитої зайняли Яси і скинули Лупула з престолу. 1653У квітні козацькі війська на чолі з Тимошем розбили війська нового господаря і повернули владу Лупулу, але через деякий час його знову скинули. Військо Тимоша потрапило в облогу в місті Сучава, де в серпні загинув Тиміш. Після цього козацькі війська залишили Молдовське князівство. Похід гетьмана КуницькогоПісля перемоги над османами під Віднем і Парканами, восени 1683 року війська Речі Посполитої під командуванням молдовського господаря-емігранта Штефана Петрічейку разом з козацькими загонами гетьмана Куницького в результаті успішних дій зайняли столицю Молдовського князівства Ясси. Звідси Куницький на чолі загонів молдован і козаків здійснив похід на Буджак, але при поверненні був атакований османсько-татарськими силами. Зазнавши невдачі, Куницький з частиною козацької кінноти відступив до Ясс, звідки повернувся на землі Речі Посполитої. Джерела та література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia