Бігль
Історія походженняБігль — дуже давня порода собак. Він здавна використовувався власне як мисливський пес, що гуртом гонить звіра, сповіщаючи про це власнику гучним гавкотом. До перших згадок про біглів відноситься опис грецького письменника й історика Ксенофонта, датований IV століттям до н. е.[джерело?] Існує декілька версій походження сучасної назви породи. За однією версією, назва походить від кельтського «beag», що означає «маленький». За іншою — від французького «begueule», що означає «крик». Однозначною візитівкою біглів є саме дзвінкий гавкіт. Цих собак також іноді називають «singing beagles» — «співучими біглями». Серед мисливців усіх епох завжди особливо цінувалося вміння підібрати зграю біглів у вигляді хору, в якому б перегукувалися низькі й високі голоси.[1] Експеримент з клонуваннямПес породи Бігль, на ім'я Лун Лун став першим собакою, якого вивели клонуванням з соматичної клітини шляхом генетичного нокауту[en] у Китаї[2]. Бігль клубУ 1890 році був створений «Бігль клуб», учасники якого почали розводити біглів для показу на виставках та участі у спортивних змаганнях. У 1895 році в «Бігль клубі» був затверджений перший стандарт породи, а через два роки відбулася перша моновиставка. 71 рік поспіль «Бігль клуб» був єдиною організацією у світі, яка представляла цю породу. ДжерелаПосилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia