Бурбонське герцогство
Бурбо́нське ге́рцогство (фр. Duché de Bourbon) — французьке піздньосередньовічне герцогство, що існувало в XIV—XVI століттях. Було разташоване між крупними феодальними володіннями — Бургундією та Аквітанією і знаходилось на перетині трьох великих мовних ареалів, що займали майже всю територію Франції — ойль (langue d'oïl), ок (langue d'oc) і провансальського. ІсторіяГерцогство було утворене на основі Бурбонської сеньйорії, феодального володіння з центром у Бурбонському замку. У 1272 році Беатріс, сеньйора де Бурбон, вийшла заміж за Роберта Клермонського (1256—1318), наймолодшого сина короля Людовика IX, який і став засновником Бурбонського дому, з якого походить низка королів Франції, починаючи з Генріха IV Бурбонського. У 1327 році король Карл IV Красивий, останній представник династії Капетингів, надав Бурбонській сеньйорії статус герцогства-перства. У 1531 році у відповідь на зраду коннетабля Франції, герцога Карла III Бурбонського, король позбавив його родинних земель і Бурбонське герцогство було приєднано до домену короля Франції. Відтак Бурбонне стало провінцією з адміністративним центром у Мулені. У 1790 році територія Бурбонне перетворена у французький департамент Альє, за винятком району Сент-Аман-Монтрон[1], що потрапив у департамент Шер (округ Сент-Аман-Монтрон). ІсторіяПершим відомим сеньйором цих володінь з X століття є Адемар (або Аймар). Він купив Бурбонський замок (у наш час Бурбон-л'Аршамбо, отримав назву Аршамбо від однакового імені багатьох нащадків Адемара) і став засновником Першого Бурбонського дому. Існування цього Бурбонського дому завершилося до 1200 року зі смертю сеньйора Аршамбо VII, спадкоємець якого загинув, залишивши після себе тільки дочку Маго. Маго стала власницею Бурбонської сеньйорії. Вона вийшла заміж 1196 року за сеньйора Дамп'єра Гі II, додавши таким чином сеньйорію Монлюсон до володінь сеньйорів Бурбонських, які до кінця XII століття досягли берегів річки Шер. Гі прийняв ім'я Бурбонський. Другий Бурбонський дім (Бурбон-Дамп'єр) проіснував недовго. Його засновником у 1218 році став син Гі II Дамп'єрського і Маго де Бурбон, Аршамбо VIII. А їхній онук, Аршамбо IX, став другим і останнім представником цього дому, оскільки вирушив у хрестовий похід і загинув на острові Кіпр у 1249 році. .svg) У 1272 році Беатріс, сеньйора де Бурбон, вийшла заміж за Роберта Французького (1256—1318), наймолодшого сина короля Людовика IX. Саме в цей період започатковано великий Третій Бурбонський дім, з якого вийшло безліч королів Франції, починаючи з Генріха IV Бурбонського. Бурбони в усі періоди історії були відданими слугами престолу, до якого вони наблизилися внаслідок шлюбу з Робертом Французьким. Представники Бурбонського дому були радниками королів, у ранзі головного королівського скарбника, і навіть регентами та коннетаблями Франції. Для королівської влади було особливо цінним географічне положення володінь Бурбонів — між землями корони та герцогствами Аквітанією та Овернью. Такий альянс, разом зі шлюбом Беатріс де Бурбон та Роберта Французького, сприяв значному зростанню добробуту жителів Бурбонні. У 1327 році Бурбонська сеньйорія, зведена в статус герцогства-перства королем Карлом IV Красивим, останнім представником династії Капетингів, стала Бурбонським герцогством. У 1531 році Бурбонське герцогство приєднали до земель корони Франції у відповідь на зраду коннетабля Карла III Бурбонського. Після цього Бурбонне перетворилось на французьку провінцію з адміністративним центром у Мулені. У 1790 році під час Французької революції королівські провінції були скасовані і територія Бурбонне була перетворена в департамент Альє, за винятком району Сен-Амандуа[1]. Після утворення в 1982 році адміністративно-територіальних регіонів Франції землі Бурбонне увійшли до складу регіону Овернь. Герцоги Бурбонські
Династична криза Французька монархія неодноразово допускала збереження Бурбонами своїх володінь за відсутності прямих спадкоємців чоловічої статі. Жан II, 6-й герцог Бурбонський, який помер, не залишивши спадкоємця, забезпечив передачу своїх прав у повному обсязі своїм двом братам, спочатку Карлу, а потім П'єру. Останній також домігся права передати свої володіння своїй дочці, Сюзанні. На початку XVI століття нова серія домовленостей між різними гілками дому Бурбонів і французькою короною дозволила зробити Сюзанну та її чоловіка Карла де Монпансьє, майбутнього коннетабля Франції, спадкоємцями всіх володінь дому Бурбонів. Карл був призначений, після смерті П'єра II, співспадкоємцем разом зі своєю дружиною і міг після її смерті вступити в права наслідування у разі відсутності в неї потомства. Сюзанна зробила додаткову спробу захистити володіння дому Бурбонів, вказавши Карла III у своєму заповіті як єдиного спадкоємця. Однак після смерті Сюзанни в 1521 році права спадкування були оскаржені. Виникло два питання. По-перше, було необхідно домогтися того, щоб угоди між Бурбонами-Боже та Бурбонами-Монпансьє з одного боку, і французькою короною в особі Людовика XII з другого боку, були визнані наступником Людовика Франциском I. По-друге, на випадок можливого повернення володінь у королівський домен, було необхідно встановити критерії різниці між землями, що перебували в апанажі герцогів, і землями, що становили їхні родові маєтки. До цих питань, які стосувалися виключно права передачі володінь Бурбонів, головним чином їх апанажів, додалася проблема спадкоємця. Мати короля Франциска I, Луїза Савойська, розпочала судовий процес проти коннетабля в Паризькому парламенті з метою призначити себе спадкоємицею володінь дому Бурбонів на підставі ближчого споріднення з покійною[2]. Але, зрештою, саме зрада коннетабля стала остаточною причиною конфіскації всіх володінь Бурбонів, апанажів і родових маєтків — Карл III Бурбонський був позбавлений усіх титулів за зраду та образу величності[3]. Тільки зведене в герцогство графство Монпансьє в 1539 році повернули його сестрі Луїзі де Монпансьє, матері Людовика I де Монпасьє. Геральдика
Мови в герцогствіБурбонське герцогство розташовувалося на перетині трьох великих лінгвістичних ареалів, що займали майже всю територію Франції — ойль, ок і франко-провансальський.
Поняття «бурбонський діалект» є неоднозначним. Однаково воно може означати діалект окситанського (іноді званого «ок бурбонне») і бурбонський діалект французького («ойль бурбонне»). Проте це поняття частіше використовується для позначення ойльського прислівника. Див. такожПримітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
.svg)
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
