Бруно Массо (фр.Bruno Massot, нар.28 січня1989, Кан, Франція) — французький та німецький парний фігурист[en]. Виступаючи з Альоною Савченко за Німеччину, виграв на Зимових олімпійських іграх 2018, також дворазовий світовий чемпіон, дворазовий чемпіон Європи, срібний призер та дворазовий німецький чемпіон (2016, 2018).
Бруно Массо народився 28 січня 1989 року у Кані, Франція.[1] 15 квітня 2015 року він оголосив про свої заручини зі своєю давньою подругою, Софі Левофре.[2]
У березні 2011 року Массо утворив пару з Дарією Поповою і в червні вони почали серйозну підготовку.[9] Вони тренувалися в Кані, Франція, з Жаном-Франсуа Баллесте.[8][10] У свій перший сезон разом вони також тренувалися по три тижні кожні три місяці в Інго Штоєра у Хемніці, Німеччина.[11][12]
На старті сезону 2013-14 у Попової були проблеми з підошвою її черевиків.[17] Вона і Массо посіли восьме місце на першому Гран-При сезону — Кубку Китаю 2013[en]. Після цього Попова припинила підготовку на шість тижнів через стресовий перелом[en]третьої плеснової кістки[en] лівої ноги, внаслідок чого пара не змогла взяти участь у Trophée Éric Bompard 2013 і французькому чемпіонаті.[17] Відновивши тренування в середині грудня 2013 року, пара вирішила зменшити складність деяких елементів для Чемпіонату Європи 2014[en] в січні,[17] вони фінішували на ньому 11-ті. 21 січня 2014 року повідомлялося, що Попова не отримала французьке громадянство вчасно, і друга путівка Франції буде віддана Австрії.[18] Попова і Массо посіли 15-те місце на Чемпіонаті світу 2014, зайнявши 15-те місце в обох сегментах змагання. Це було їхнє останнє змагання разом.
У парі з Савченко
Формування
19 березня 2014 з'явилася інформація, що Массо виступатиме разом з Альоною Савченко з Німеччини.[19] Вони почали тренуватися разом у квітні, працюючи над тим, щоб пристосуватися до різної техніки одне одного.[20] Уперше вони з'явилися як пара на шоу All That Skate 2014 в Південній Кореї.[21] Оскільки ковзанку в Хемніці не заливали майже до кінця серпня, вони тренувалися в Корал-Спрінгсі у Флориді упродовж двох місяців, починаючи з середини липня.[22][23]
Оскільки ISU не дозволяє жодній парі виступати під двома прапорами, один з партнерів зобов'язаний змінити країну і не може конкурувати на міжнародному рівні, поки не отримає звільнення від попередньої країни.[24][25] У липні 2014 року Савченко зазначила, що вона віддає перевагу продовжувати виступати за Німеччину, тоді як Массо віддавав перевагу Франції.[21] 29 вересня 2014 року, Федерація фігурного катання Німеччини оголосила про те, що пара вирішила представляти Німеччину.[26][27][28] У жовтні 2014 року Савченко/Массо розпочали тренування в Оберстдорфі, де їх тренував Александер Кьоніг[en].[29] 9 червня 2015 року, мати Массо заявила, що французька Федерація фігурного катання на ковзанах (FFSG) відмовилася відпустити Массо виступати за Німеччину.[30]
Сезон 2015—2016
Повідомлялося, що 31 серпня 2015 року FFSG вимагала від Массо за звільнення плату до 70 000 євро,[31] пізніше погодившись на 30 000 євро.[32] Йому дозволили виступати за Німеччину 26 жовтня 2015.[33]
Після золота на CS Nebelhorn Trophy 2016[en], Савченко/Массо виграли на обох подіях Гран-Прі, Кубок Ростелекому 2016[en] і Кубок Франції 2016[en]. 12 листопада Савченко порвала зв'язки на правій щиколотці, намагаючись виконати потрійний аксель у довільній програмі у Франції.[34] Альона вирішила продовжити кататися, бачачи можливість отримати медаль і будучи в парі. Вона сказала: «Була б сама, можна було б махнути рукою, але є й інша половина пари, яка теж змагається».[35] Також зазначила, що, «на щастя, зв'язки не були порвані до кінця, але процес відновлення займе від восьми до дванадцяти тижнів».[34] В результаті пара вийшла з грудневих змагань, не змагалася на фіналах Гран-Прі і німецькому чемпіонаті.
У листопаді 2017 року Массо отримав німецьке громадянство,[3][40] що дозволило парі змагатися за Німеччину на Зимових Олімпійських іграх 2018, на яких вони здобули золоту медаль.
↑Nony, Céline (21 січня 2014). Popova-Massot n'iront pas [Popova-Massot won't go to Sochi] (French) . L'Équipe. Архів оригіналу за 3 листопада 2018. Процитовано 15 лютого 2018.
↑Flade, Tatjana (October 2015). Ailiona Savchenko and Bruno Massot: Play the waiting game. International Figure Skating Magazine. USA: Madavor Media. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)