uk %D0%91%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C %D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80 %D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Бригинець Олександр Валентинович
Бригинець Олександр Валентинович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	24 липня 1992; с. Жуківщина
Смерть	29 січня 2015 (22 роки); м. Вуглегірськ
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	«Чернігів-1»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Дебальцеве;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бригинець.

Життєпис

Після закінчення Бірківської школи відслужив строкову військову службу. Призваний за мобілізацією 28 квітня 2014-го, солдат, номер обслуги, 13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1».

Загинув 29 січня 2015-го під час мінометного обстрілу у бою на блокпосту 1302 під Вуглегірськом. Тоді ж полягли старші солдати Сергій Андрусенко та солдати Олег Соломаха й Андрій Лебедєв.

31 січня рідні впізнали Олександра на відео, котре відзняли російські терористи. У квітні 2015-го ідентифікований за експертизою ДНК.

Прощання відбулося в місті Остер, похований в селі Жуківщина 2 квітня 2015 року.

Без Олександра лишилися мама та сестра.

Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1].
У вересні 2015 року, на будівлі Остерської гімназії, відкрито дошку пам'яті Олександра Бригинця^[2].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 29 січня^[3]^[4].