Боткін Сергій Петрович
Сергі́й Петро́вич Бо́ткін (5 (17) вересня 1832 , Москва — 12 (24) грудня 1889 , Ментона, Франція ) — російський лікар-терапевт, засновник наукової медицини в Російській імперії, громадський діяч. БіографіяНародився в Москві в купецькій родині. Його батько, відомий торговець чаєм, купець 1-ї гільдії і потомствений почесний громадянин, був двічі одружений і мав 25 дітей, з яких вижило 9 синів і 5 дочок. Майже всі вони стали знамениті: серед братів Сергія Петровича були літератори, художники, староста храму Христа Спасителя, одна з сестер була одружена з поетом Афанасієм Фетом, інша — за московським міським головою і лідером партії «октябристів» Олександром Гучковим. Закінчив медичний факультет Московського університету (1855). Захистив докторську дисертацію 10 серпня 1860 року на тему «О всасывании жира в кишках», присуджено науковий ступінь доктора медицини[3]. З 1861 року — професор Медико-хірургічної академії в Петербурзі. Боткін підкреслював, що при лікуванні треба впливати не тільки на хворобу, а й на організм хворого в цілому. Праці Боткіна присвячені багатьом питанням (на той час майже не вивченим), зокрема захворюванням серцево-судинної системи, інфекційним хворобам, військово-польовій терапії, ураженням печінки, нирок, вивченню дії лікарських речовин тощо. Сергій Петрович Боткін став першим серед російських лікарів царським лейб-медиком (до того царська сім'я довіряла лише іноземцям). Очолював Товариство російських лікарів. Він зробив дуже багато для поліпшення санітарних умов і зменшення смертності, організував перші в країні клінічну й експериментальну лабораторії, звідки вийшов перший російський нобелівський лауреат, фізіолог Іван Павлов. Його сини Сергій і Євгеній також стали відомими лікарями. Євген став також лейб-медиком, його розстріляли 1918 року разом із царською сім'єю під Єкатеринбургом. Велику роль в поширенні ідей Боткіна в Україні відіграв його учень В. Т. Покровський, що працював у Києві, та видатні українські терапевти В. П. Образцов, М. Д. Стражеско, Т. Г. Яновський, їхні численні учні (В. М. Іванов, М. М. Губергріц та інші). Праці
Вшанування пам'яті
Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia