Бор (від старонорвезького bara — хвиля, брижі), а також маскаре́ або поророка — аномально висока припливнахвиля, яка виникає в гирлах деяких річок і вузьких заток, та рухається вгору їхніми рукавами.
Під час припливу маси води, що надходять у широку затоку, нагнітаються у звужене гирло, де вони концентруються, утворюючи фронт хвилі. У вузьких місцях загальна протяжність фронту хвилі скорочується, відбувається перерозподіл енергії, що зумовлює зростання висоти припливної хвилі. Важливим чинником, що впливає на перебіг припливу у звужених довгих затоках чи гирлах річок, є зміна глибини від гирла до вершини затоки або від гирла вгору по руслу річки. У деяких випадках за фронтом йдуть одна або декілька відокремлених (поодиноких) хвиль (солітонів). Бор проявляється як аномалія припливу у вигляді сильно деформованої припливної хвилі, що поширюється вгору естуарієм чи гирлом у вигляді поодиноких хвиль з крутим фронтальним схилом гребеня без чітко вираженої улоговини позад нього. Внаслідок цього виникає різкий перепад рівнів (до 9,3 м).
Утворення бора зумовлене неоднаковими швидкостями поширення гребеня і підошви припливної хвилі[1].
Бор може являти собою загрозу для судноплавства, оскільки рухається з великою швидкістю і має значну енергію.
Найвищі припливні хвилі спостерігаються у гирлах великих річок:
річка Амазонка (Бразилія) — висота водяного валу у нижній течії, що поширюється проти течії на сотні кілометрів під час нового і повного Місяця (передусім, у періоди рівнодення) може досягати 5 метрів, швидкість до 5—7,5 м/с (18-27 км/год). Хвиля рухається з великим гуркотом, який чутно на 5-10 км[1];
річка Цяньтан (Хайнін, провінція Чжецзян, Китай) — найвищий у світі бор, який місцеві жителі називають «Срібним драконом», утворюється на річці у кожну повню, але найбільшу міць демонструє восени. Висота хвилі сягає до 9 метрів, швидкість — до 40 км/год[6];
гирло річки Сени (Франція) — у минулому висота хвилі могла досягати 7 метрів при швидкості руху від 2 до 10 м/с[2]. Днопоглиблювальні роботи, проведені у 1960-х роках усунули проблему борових хвиль;
затока Кука, один з рукавів (Аляска, США) — висота до 2 метрів, швидкість до 20 км/год;
річка Кампар (у затоці Меранти, Пелалаван, Індонезія) — хвиля поширюється уздовж русла на 40 км, висота хвилі сягає 6 м[5].
річка Птикодьяк (у затоці Фанді, Канада) — вважається найвищим бором у Північній Америці, висота хвилі сягала понад 2 м (6,6 футів), суттєво послаблюється збудованою дамбою.
↑Chanson, Hubert Environmental, ecological and cultural impacts of tidal bores, benaks, bonos and burros // Proceedings of the International Workshop on Environmental Hydraulics IWEH09, Theoretical, Experimental and Computational Solutions. International Workshop on Environmental Hydraulics IWEH09, Theoretical, Experimental and Computational Solutions, Valencia, Spain, (1-20). 29-30 October 2009.
Карпенко H. I.Рельєф морських берегів: навч. посіб.: [для вищих навч. закл] / Н. І. Карпенко. — Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. — 309 с. — ISBN 978-966-613-687-2.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бор (хвиля)
