Борейко Володимир Євгенович
Борейко Володимир Євгенович (нар. 5 жовтня 1958[1], Свердловськ (тепер Єкатеринбург), СРСР) — український еколог, біолог,[2] природоохоронець, письменник, зоозахисник. Директор громадської організації «Київський еколого-культурний центр», головний редактор Гуманітарно-екологічного журналу, заснованого в 1999 р. Заслужений природоохронець України (з 2010 р.). Живе в Києві. Біографічні відомостіНародився в місті Свердловську (Російська Федерація). Навчався в Донецькому державному університеті (зараз Донецький національний університет). Під час навчання був командиром Дружини охорони природи цього університету[3]. Працював слюсарем-ремонтником в Донецькому трамвайному парку, згодом — у Президії Українського товариства охорони природи, в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України. З Міністерства охорони навколишнього природного середовища України пішов за власним бажанням на знак протесту проти бездіяльності його керівництва. Протягом каденцій 6-9 скликань Верховної Ради України був помічником народних депутатів: Голуба Олександра Володимировича (6-7 скликання), Комуністична партія України: Томенка Миколи Володимировича (8 скликання)[4]; Диріва Анатолія Борисовича (8 скликання), Політична партія «НАРОДНИЙ ФРОНТ»[5]; Маріковського Олександра Валерійовича (9 скликання)[6]. Активна природоохоронна позиціяПровідний діяч природоохоронного руху в Україні. Автор 18 діючих природоохоронних законів України[7]. Серед найбільш відомих кампаній, за його та очолюваною ним громадською організацією участю — перепис найстаріших дерев України[8][9][10]. Щорічно Володимир Борейко проводить операцію «Першоцвіт», яка направлена на захист рідкісних та зникаючих рослин, що занесені в Червону книгу України[11][12]. Один із активістів всеукраїнської кампанії проти капканів[13]. Серед інших всеукраїнських зоозахисних кампаній, які проводить Володимир Борейко — боротьба з дельфінаріями[14]. Активіст захисту найбільш знищуваного виду тварин в Україні — вовків[15]. Ініціатор заборони в Україні весняного полювання, полювання у біосферних заповідниках і національних парках, комерційного полювання на зубрів, відлову дельфінів, використання капканів і фосфіду цинку, домігся відкриття у вузах України нової дисципліни — «Екологічна етика». Під його керівництвом у 20 областях України створено 588 об'єктів природно-заповідного фонду, проведено близько 60 природоохоронних семінарів і конференцій[7][16]. Спільно з Екоправо-Київ виграв 75 судових справ природоохоронної спрямованості[7][16]. Протягом своєї інспекторської діяльності затримав понад 2000 браконьєрів. Нагороди та званняУказом Президента України Віктора Андрійовича Ющенка № 14/2010 від 12.01.2010 року Борейку Володимиру Євгеновичу було присвоєно почесне звання «Заслужений природоохоронець України»[17]. Почесний член Московського товариства дослідників природи (2015)[18]. Член Комісії з охоронюваних природних територій Міжнародного Союзу охорони природи (IUCN), Робочої групи по хижаках Мінекології України. 2024 р. В. Борейко отримав грамоту -подяку та цінний подарунок від Київської обласної ради за вагомий внесок у розвиток заповідної справи та охорони навколишнього середовища[16] Критика на адресу вітчизняних зоозахисниківУ 2010 р. Володимир Борейко різко критикував вітчизняні зоозахисні організації[19], заявивши:
Також він назвав випадки отруєння бродячих псів «народною партизанською війною з собаками», поклав на зоозахисників провину за провокування такої реакції городян, наголосивши, що такий стан справ є наслідком відстоювання зоозахисниками стерилізації, бродячих собак. На В. Є. Борейка було організовано кілька замовних нападів, останній стався 1 лютого 2010 р., після цього він на час втратив зір і слух[21]. Святошинським районним відділенням міліції м. Києва було відкрито кримінальну справу за фактом нападу і побиття В. Є. Борейка, однак зловмисники знайдені не були. ТвориАвтор більше 200 книг на екологічну, природоохоронну, зоозахисну, екофілософську та історичну тематику. Крім того опублікував понад 700 наукових статей з охорони природи, надрукованих в Україні, США, Росії, Польщі, Білорусі, Латвії[16]. Найважливіші твори, в яких Борейко є автором та співавтором: Серія «Історія охорони природи»
Серія «Природоохоронна пропаганда»
Серія «Охорона дикої природи»
Також Володимир Борейко є автором багатьох статей у газетах та журналах України, Росії та інших країн, присвячених екологічній, зоозахисній, еколого-просвітницькій та еколого-філософській тематиці, зокрема він відстоює прийняття Україною концепції «прав тварин», яка прийнята багатьма іншими країнами. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
