Блекаут (жанр)
Блекаут або блек-аут (англ. blackout, black-out — затемнення) — жанр експериментальної, постмодерністської поезії, що поєднує елементи образотворчого мистецтва та літератури, започаткований Остіном Клеоном[en]. Згідно з Е. Се Міллер, створення вірша-блекаут полягає у тому, що:
Історія
За версією Остіна Клеона[en], поезія-блекаут бере початок з XVIII століття, коли сусід Бенджаміна Франкліна на ім'я Калеб Вітфорд читав текст газет не згори-вниз, а повністю справа-наліво, що створювало смішні комбінації слів та речень.[2]. Том Філіпс, англійський художник, написав книгу A Humument: A treated Victorian novel[en], де він видозмінив вікторіанський роман, знайдений у книжковій крамниці, лишаючи частину тексту видимою. Художник надихався роботами Вільяма Барроуза, що застосовував прийом "нарізок"[en] у створенні текстів. Суть прийому нарізок полягала у розрізанні тексту на частини і розташовування їх у цільний текст. Проте, концепт даного прийому був створений ще у 1920-х роках Трістаном Тцарою, засновником дадаїзму та вдосконалений другом Вільяма, Брайоном Гайзеном[en]. Власне назву blackout запропонував сам Клеон у своїй книзі Newspaper Blackout. КритикаОстіна Клеона неодноразово звинувачували у плагіаті та «неоригінальності» ідей. Крім того, створення блекауту є лише видозміненням чужої роботи. Також Роберт Лі Брюер зауважує, що обов'язковим у написанні блекауту є посилання на початковий текст.[1] Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia