Благовіст

Бла́гові́ст[1] — різновид церковного передзвону, здійснюється одним великим дзвоном[2], що сповіщає про початок богослужіння[3]; або просто найбільший дзвін на церковній дзвіниці[4].

Дзвоніння при цьому здійснюється розмірено ударами в один дзвін, сповіщаючипро початок богослужіння[4]. А під час служби провадиться згідно з церковним статутом, який визначає характер, мелодику дзвоніння в певні дні, кількість ударів, а інколи й сам дзвін[5].

У Типіконах назва «благовіст» не вживається[6]. У православних монастирях — заклик до трапези[6].

Особливості

Практика церковного дзвоніння поширилася на Русі разом із християнством.

Розрізняють благовіст звичайний, або частий і «пісний» чи рідкий (у менший дзвін або у буденні дні Великого посту). Свої особливості має благовіст до всеношної, похоронної відправ тощо. Практика дзвонити перед початком ранкової, вечірньої служби відома і в обрядах Римо-католицької церкви.[6]

Примітки

  1. ↑ Бла́говіст // «Словники України» online / Український мовно-інформаційний фонд НАН України.
  2. ↑ Бла́говіст // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 30.
  3. ↑ Благові́ст // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. ↑ а б Благові́ст // Пуряєва Наталія. Словник церковно-обрядової термінології. — Львів: Свічадо, 2001. — С. 26. — ISBN 966-561-228-X.
  5. ↑ Благовіст // Універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. — 3-тє вид., перероб., доп. — К. : Всеувито. Новий друк. — 2003. — 1414 с.
  6. ↑ а б в Благовіст // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.

Джерела

Посилання