Бесєдовський Григорій Зіновійович
Григорій Зіновійович Бесєдовський (Бесідовський Гірш Зелікович, нар. 1896, Полтава, Російська імперія — 19??, Франція), український дипломат, розвідник. БіографіяНародився в 1896 році в Полтаві. Закінчив Комерційне училище (1912), Електротехнічний, аграрний інститут у Франції, Ново-Олександрійський сільськогосподарський технікум (1918). З 1919 — член колегії Полтавського губліскому. З 1919 по 1920 — член Полтавського губернського комітету Партії лівих соціалістів-революціонерів. З 1920 — голова Полтавського губліскому. З 1920 — голова Полтавського губернського відділу Спілки деревообробників. З 1921 по 01.1922 — голова Полтавської губернської Ради Народного Господарства (РНГ). З 12.1921 по 01.1922 — член Полтавського губернського комітету Компартії України. З 1921 — працював в наркоматі закордонних справ України. З 1921 — консул України в Австрії. З 1922 по 16.07.1923 — повноважний представник України в Австрії. З 11.1922 по 16.07.1923 — 1-й секретар представництва УРСР в Польщі. З 1923 по 1925 — працював в радянському представництві в Польщі. З 1925 по 1926 — член Правління Американської торговельної організації «Амторг» в Нью-Йорці. У 1926 — неофіційний (унаслідок відсутності дипломатичних відносин) дипломатичний представник у США. З 1926 по 1927 — радник радянського представництва в Японії. З 1927 по 1929 — радник радянського представництва у Франції. 03.10.1929 — будучи тимчасовим повіреним у справах (за відсутності посла В.Довгалевського), під загрозою арешту й примусового вивезення до СРСР утік з посольства, звернувся до французької поліції, за допомогою якої звільнив дружину та сина, яких утримували як заручників. Отримав політичний притулок у Франції. З 1929 по 1932 — головний редактор газети «Боротьба». Демонстративно розірвав з більшовицьким режимом, дав численні інтерв'ю та опублікував у паризьких часописах серію викривальних статей про залаштункові подробиці внутрішньої і зовнішньої політики СРСР, у тому числі в «українському питанні». З 1932 по 1941 — співробітничав з газетами «Відродження» та «Останні новини». З 1941 по 1945 — учасник французького руху опору. Був заарештований й утримувався в таборі для інтернованих. У повоєнний час займався переважно літературною працею. За деякими даними — таємний агент, якого радянські спецслужби використовували для постачання на Захід дезінформації про ситуацію в СРСР. Джерела та література
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia