Беспалов Валерій Олексійович
Беспалов Валерій Олексійович[1] (нар. 21 вересня 1957, Лесівка, Сталінська область) — український інженер-теплоенергетик з ЧАЕС. Ліквідатор, що, ризикуючи життям, запобіг другому можливому вибуху на ЧАЕС. Герой України. Живе в Києві. Життєпис
Народився 21 вересня 1957 року в селі Лесівка в Сталінській області. 1980 року закінчив Одеський політехнічний інститут за фахом інженер-теплоенергетик. З 1980 року працював на Чорнобильській АЕС, починав з робочих посад, закінчив начальником зміни. 1989—1991 — працював в проектному інституті «Укрдіпроенерго» в Києві інженером-конструктором. З 1992 року поновив роботу на Чорнобильській АЕС. З 2012 працює в ДП НАЕК «Енергоатом» диспетчером групи моніторингу ядерних установок. Валерій Беспалов — один з трьох спеціалістів, що в квітні 1986 року, ризикуючи життям, займався спуском води з теплоносія четвертого енергоблоку ЧАЕС[2]. Близько 185 тонн розплавленого ядерного матеріалу зі зруйнованого реактора пропалювали бетонну плиту під реактором. Під ними в басейні-барбатері накопичувалась вода, що використовувалась під час гасіння пожежі в перші дні після аварії. Її об'єм оцінюється в 19 тис. тонн[3]. У випадку, якщо б розплавлена активна зона дісталась води, була висока ймовірність повторного вибуху. Тому було розроблено план: троє спеціалістів (яких відтоді в ЗМІ часто називають водолазами) мали відправитись через затоплені камери четвертого реактора, знайти два запірних клапани й відкрити їх, щоб спустити воду. Борис Баранов — був начальником зміни станції, приймав рішення, що випорожнювати басейн-барботеру зруйнованого енергоблока від води будуть три особи: він сам, старший інженер енергоблока № 3 Валерій Беспалов та старший інженер Олексій Ананенко.[2] ЗМІ писали про те, що всі троє героїв загинули від променевої хвороби, але це не відповідає дійсності. Всі троє вижили, отримавши некритичні дози опромінення.[4][5] Нагороди
Сім'яОдружений, має доньку. Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia