Бен Деніелс
Бен Деніелс (англ. Ben Daniels; нар. 10 червня 1964, Нанітон, Ворикшир, Англія) — англійський актор[2]. Як театральний актор номінований на премію Олів'є за найкращу чоловічу роль другого плану за роль у виставі «Ніколи не грішник» (1991), премію «Івнінг Стандарт» як найкращий актор за роль у виставі «900 Oneonta» (1994), театральну премію найкращого актора в «M.E.N» за роль у «Мартін вчора» (1998) й отримав премію Олів'є 2001 року за найкращу чоловічу роль другого плану за гру у п'єсі Артура Міллера «Всі мої сини». 2008 року дебютував на Бродвеї у відновленні «Небезпечних зв'язків», за роль номінований на премію Тоні як найкращий актор у виставі. Знявся у популярних телевізійних серіалах, зокрема «Cutting It» (2002—2004), «Незаймана королева» (2005), «Закон і порядок: Лондон» (2009—2011), «Жіноче щастя» (2013), «Картковий будинок» (2013—2014), «Екзорцист» (2016—2017). 1 квітня 2018 року з'явився у прямій телетрансляції рок-опери «Ісус Христос — суперзірка» Ендрю Ллойда Веббера та Тіма Райса у ролі Понтія Пілата[3]. Зіграв Ентоні Армстронга Джонса, першого графа Сноудона в третьому сезоні серіалу Netflix «Корона»[4]. У серіалі про супергероїв Netflix «Спадщина Юпітера» зіграв роль Волтера Семпсона[5]. 2023 року зіграв генерала Бела Ріоза в науково-фантастичному серіалі Apple TV+ «Фундація»[6]. Ранні рокиНародився 10 червня 1964 року в Нанітоні, Ворикшир[7]. Його батько був інженером у Rolls-Royce, а потім бакалійником, а мати володіла магазином дитячого одягу. З його спогадів: «Я був досить сором'язливою дитиною, але також досить руйнівною. Я був дуже підступним і хитрим»[8]. Навчався в місцевій школі[9]. За словами Деніелса, уроки драми для іспиту рівня О поставили голос, і під час навчання в шостому класі Стратфордського коледжу між 1980 і 1982 роками, здобуваючи рівень А з театрознавства й англійської літератури, він відвідував вистави Королівської шекспірівської трупи[8]. Один зі студентів пригадував, що Деніелс, якого він знав як Дейва, «дуже серйозно ставився до своєї роботи і вразив неймовірним розумом… у вас було відчуття, що його розум працює; гвинтики цокають»[2]. Згодом Деніелс три роки навчався в Лондонській академії музичного та драматичного мистецтва[7][10]. Кар'єраОднією з перших ролей Деніелса була роль Джастіна Гейворда, вокаліста «The Moody Blues», у підлітковому віці у двох музичних кліпах гурту: «Your Wildest Dreams» (1986) і «I Know You're Out There Somewhere» (1988). 1992 року з'явився в сумнозвісному епізоді авіакатастрофи телевізійного шоу «Катастрофа», зігравши другого пілота літака. Брав участь у багатьох британських телевізійних драмах, як-от Робін у «Забутій мові журавлів» (1991), біблійний персонаж Йонатан у номінованому на премію «Еммі» телефільмі «Давид» 1997 року, розпусний Фін Беван у серіалі «Cutting It» (2002—2005), Ніколас Броклгерст у телевізійному мінісеріалі BBC «Держава в державі» (2006). Остання роль відзначилася несподіваним одностатевим поцілунком між персонажем Деніелса й іншим чоловіком[11]. 2008 році з'явився в «Вдосвіта — в Кендлфорд», постановці BBC, основаній на трьох напівавтобіографічних романах про англійську сільську місцевість, написаних Флорою Томпсон. Зіграв кількох реальних персонажів, наприклад, державного секретаря Німеччини Йозефа Бюлера у «Змові», інсценізації Ванзейської конференції 2001 року, на якій ухвалили остаточне рішення. Зіграв письменника та журналіста Яна Флемінга, творця Джеймса Бонда, у фільмі «Ян Флемінг: Бондмейкер» (2005), а також сера Френсіса Волсінгама у серіалі «Королева-діва» (2005) й англійського письменника Сакі у телефільмі «Хто вбив місис Де Ропп?» (2007)[12]. Крім того, знявся в низці британських телевізійних драматичних серіалів, зокрема «Солдат, солдат» (1992)[13], «Детектив Джек Фрост» (1992)[13], «Outside Edge» (1994), «Примари» (2005) і «Пригоди Мерліна» (2011)[13]. 2017 року з'явився в ролі священника в епізоді «Будинок жахів на дереві» «Сімпсонів»[13]. Найбільше впізнаваний американській аудиторії завдяки ролі у фільмі 1996 року «Краса». Деніелс зіграв Тоні, бойфренда Сандри, матері головного героя Джеймі. У незалежному фільмі режисера Лавінії Кар'є «Пристрасті в пустелі» (1997) втілив французького солдата Огюстена Робера[14]. Фільм отримав номінацію на премію «Золота мушля». Інші повнометражні фільми, в яких Деніелс зіграв, — «Міст» (1992), «Я хочу тебе» (1998), «Медлін» (1998), «Doom» (2005)[13]. Йому пропонували ролі у фільмах 2000 року «Патріот» і «Вертикальна межа», але він відмовився заявивши, що «гроші пропонували хороші, але це не для мене»[15]. Мав маленьку роль генерала Антока Мерріка у фільмі «Бунтар Один. Зоряні Війни. Історія»[13]. Деніелс сказав, що йому подобається грати на сцені, тому що «це важко і тримає вас на ногах як актора»[16]. Він з'явився у постановках «Все добре, що добре закінчується» та «Як вам це подобається» (1999—2000) і зіграв Меркуціо в телевізійній адаптації «Ромео і Джульєтти» 1994 року. Серед інших театральних ролей: «Чекаючи на Ґодо» (1994) і «900 Oneonta» (1994), які принесли йому номінацію за найкращу чоловічу роль на премію «Evening Standard»[7]. Зіграв у виставі «Мартін вчора» (1998), за які його номінували як найкращого актора на премії «Manchester Evening News»[7], «Оголений» (1998), «Оповідки з Голлівуду» (2001), «Три сестри» (2003), «Іфігенія в Авліді» (2004), «Бог пекла» (2005), «Дика качка» (2005—2006). 2006 року з'явився в «Терезі Ракен» в ролі Лорана, рецензент назвав його гру «захопливою»[17]. 1 квітня 2018 року зіграв Понтія Пілата в живому мюзиклі NBC «Ісус Христос — суперзірка: Концерт наживо!»[18]. Став лавреатом театральних нагород «Theatregoers' Choice» за найкращу чоловічу роль другого плану[19] і премії Лоуренса Олів'є[20][21] 2001 року за гру у п'єсі Артура Міллера «Всі мої сини». Вперше номінований на премію Олів'є на початку своєї кар'єри, 1991 року, за виконання ролі вбивці Річарда Леба у п'єсі «Ніколи не грішник» у театрі Playhouse[20]. 2008 року здійснив амбіцію свого життя[15][22], дебютувавши на Бродвеї. Він зіграв Віконта де Вальмона у відновленій постановці «Небезпечних зв'язків»[23]. Премє'ра відбулась 1 травня 2008 року[24]. За цю роль Деніелс був номінований на премію «Тоні» за найкраще виконання головної чоловічої ролі у виставі[25]. Отримав постійну роль видатного фотографа Адама Геловея в серіалі Netflix «Картковий будинок» (2013—2014)[26]. Зіграв адвоката Рорі Мюррея у другому сезоні «Списку пасажирів», створеного Radiotopia. Він зображував театрального вампіра Сантьяго в серіалі «Інтерв'ю з вампіром»[27]. Особисте життяПеребував у стосунках з актором Єном Гелдером з 1993 року до його смерті у травні 2024 року[28][8][29]. Вони познайомилися під час постановки фільму Джо Ортона «Розважаючи містера Слоана». Пара проживала в Південному Лондоні[30]. Деніелс визначився зі своєю орієнтацією ще в підлітковому віці[8], хоча він не обговорював це питання з батьками, оскільки між ними не було дуже близьких емоційних стосунків. Він «обережно згадував про це, коли закінчив театральну школу, тому що СНІД наводив жах на всіх, і панувала величезна гомофобна реакція». Вирішив розкрити свою гомосексуальність у 24 роки, з'явившись у постановці «Бенефісу» Мартіна Шермана. В інтерв'ю 2001 року сказав: «Гомофобія все ще надзвичайно поширена в кіно та на телебаченні. Я знаю, що втратив роботу через те, що я гей, і це залишається проблемою. Навіть у серйозній драмі BBC Two, хтось у діловому костюмі запитає: „Хммм, хіба він не гомік?“ Я не вважаю себе політичним геєм, але щоразу, коли я відчуваю це зараз, я накидаюся на це як купа цегли»[8]. 2007 року Деніелс посів 79 місце в щорічному Рожевому списку 100 впливових геїв і лесбійок у Великій Британії, опублікованому газетою «Індепендент он сандей»[31], 2006 року мав 47 позицію[32]. У вільний час займається аматорським живописом і практикує аштанга-йогу[15]. З юних років і до сорока страждав на сонний параліч[33]. Фільмографія
Визнання
Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia