Белісаріо Бетанкур

Белісаріо Бетанкур ісп. Belisario Betancur
Прапор 26-й Президент Колумбії
7 серпня 1982 — 7 серпня 1986 року
Попередник:	Хуліо Сесар Турбай
Наступник:	Вірґіліо Барко
Народження:	4 лютого 1923(1923-02-04)[1][2]^[…]  Amagá^d
Смерть:	7 грудня 2018(2018-12-07)[4][3]^[…] (95 років)  Богота, Колумбія[6]
Причина смерті:	kidney infection^d
Країна:	Колумбія  Іспанія[7]
Освіта:	Pontifical Bolivarian University^d
Партія:	Colombian Conservative Party^d
Шлюб:	Rosa Helena Álvarez Yepes^d
Діти:	Diego Betancur Álvarez^d
Нагороди:	Menéndez Pelayo International Prize^d (2007)
Медіафайли у Вікісховищі

Белісаріо Бетанкур Куартас (ісп. Belisario Betancur Cuartas; 4 лютого 1923 — 7 грудня 2018) — колумбійський політик, двадцять шостий президент Колумбії.

Біографія

Народився 1923 року в містечку Амага (Антіокія) в родині текстильного робітника. Навчався в семінарії, але був з неї виключений. Закінчив Понтифікальний боліваріанський університет, де вивчав право й економіку.

В 1945—1947 роках був депутатом парламенту Антіокії, згодом став депутатом парламенту національного. В 1953—1957 роках був членом Установчих зборів; через незгоду з режимом Рохаса Пінільї був ув'язнений. За президентства Гільєрмо Леона Валенсії очолював міністерство праці. 1970 року брав участь у президентських виборах, але зайняв третє місце. Наприкінці 1970-их займав пост посла в Іспанії. 1982 року, вигравши вибори, став президентом Колумбії.

За свого президентства Бетанкур розпочав будівництво доступного житла, відкривав університети та сприяв боротьбі з неграмотністю. Було проведено адміністративні, економічні та юридичні реформи. Президент проводив перемовини з численними збройними повстанськими угрупованнями; завдяки його зусиллям у серпні 1984 року було підписано угоду про припинення вогню терміном на один рік, було створено змішану комісію для обговорення процесу роззброєння та примирення, а частина повстанців перейшла на шлях легальної громадської діяльності й політичної боротьби. Однак після того, як у квітні 1984 року наркомафія вбила міністра юстиції, в травні в Колумбії було запроваджено стан облоги[8]. В листопаді 1985 року бойовики «Руху 19 квітня» захопили й утримували Палац правосуддя в Боготі, порушивши перемир'я.

Вийшов у відставку в серпні 1986 року після завершення терміну повноважень. Помер у Боготі 2018 року.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #119048574 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
4. https://www.eltiempo.com/politica/gobierno/vida-de-belisario-betancur-expresidente-de-colombia-302430
5. Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
   d:Track:Q18696256d:Track:Q2664168
6. https://www.elmundo.es/internacional/2018/12/07/5c09b8f1fdddff4f568b4726.html
7. https://www.boe.es/buscar/doc.php?id=BOE-A-2012-11187
8. Ежегодник БСЭ 1985 года. — М.: СЭ, 1985. — С. 276 (рос.)

Література

• Arismendi Posada, Ignacio (1983). Gobernantes Colombianos (ісп.) (вид. 2). Bogotá: Italgraf. с. 255.

Посилання

• Ruiza, M., Fernández, T. y Tamaro, E. (2004). Belisario Betancur. [1] (ісп.) . Barcelona: Biografías y Vidas. La enciclopedia biográfica en línea. Архів оригіналу за 21 січня 2020. Процитовано 23 березня 2020. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
• Belisario Betancur Cuartas. [2] (ісп.) . Colombia.com. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 23 березня 2020. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
• Adiós a Belisario, el Presidente del ‘sí se puede’ (ісп.) . El Tiempo. 7 грудня 2018. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 23 березня 2020.

Портал «Біографії»