Бекзадян Олександр Артемович

Бекзадян Олександр Артемович
Ալեքսանդր Հարությունի Բեկզադյան
Народився	15 (27) вересня 1879[1][2]  Шуша, Російська імперія[1][2]
Помер	10 серпня 1939(1939-08-10)[1][2] (59 років)  Розстрільний полігон «Комунарка»
Поховання	Розстрільний полігон «Комунарка»
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	вірмени[2]
Діяльність	революціонер, політик, дипломат
Alma mater	Шушинське реальне училище, Київський політехнічний інститут (1902)[1] і Цюрихський університет (1911)[1]
Науковий ступінь	Legum Doctor^d[1] (1913)
Знання мов	вірменська, російська і німецька
Членство	Всесоюзне товариство старих більшовиків
Посада	посол Радянського Союзу в Угорщині^d
Партія	КПРС[1]
Родичі	Kirill Razlogov^d
Брати, сестри	Tigran Bekzadyan^d
Медіафайли у Вікісховищі

Олександр Артемович (Арутюнович) Бекзадян (вірм. Ալեքսանդր Հարությունի Բեկզադյան, 1879, Шуші — 1 серпня 1938, розстрільний полігон «Комунарка»[3]) — радянський державний і політичний діяч.

Біографія

Народився в сім'ї надвірного радника. Навчався у Київському політехнічному інституті.

Член РСДРП з 1903 року[4], у 1904 році — член Бакинского, а в 1905 р. — член Закавказького союзного комітетів Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП). Вибраний делегатом IV з'їзду РСДРП (1906), але по дорозі на з'їзд його арештували. Після втечі із тюрми емігрував (1906). В 1906—1914 роках жив у Швейцарії, закінчив Цюрихський університет (1911).

Учасник Паризької наради більшовиків (1911), на якому його обрано кандидатом у члени Комітету закордонної організації більшовиків (КЗО). Учасник Базельського конгресу Другого Інтернаціоналу (1912). Делегат Російської соціал-демократичної робітничої партії на з'їзді Німецької соціал-демократичної партії в Єні (вересень 1913).

У 1914 році переїхав до в Росії. Вів партійну роботу в Закавказзі. Після Лютневої революції працював у Баку, потім на Північному Кавказі. У 1919—1920 роках член Закавказького крайового комітету РКП (б).

У 1920—1921 роках заступник голови Ревкому і нарком закордонних справ Радянської Вірменії. Делегат Х з'їзду РКП (б) (1921). У 1922 році член радянської делегації на Генуезькій конференції. У 1922—1926 рр. працював у торгпредстві СРСР у Німеччині. У 1926—1930 рр. заступник голови Ради народних комісарів і нарком торгівлі Закавказької СФСР.

В 1930—1934 роках — повноважний представник СРСР у Норвегії, в 1934—1937 рр.— в Угорщині.

21 листопада 1937 року заарештований, звинувачений у котрреволюційній діяльності і засуджений до розстрілу Воєнною колегією Верховного суду СРСР. 1 серпня 1938 року вирок було виконано на розстрільному полігоні «Комунарка». В 1956 році посмертно реабілітований[4]. У 2015 році в Москві на фасаді будинку 16 по Старопименовскому перевулку було встановлено меморіальний знак «Остання адреса» Олександра Артемовича Бекзадяна[5].

Примітки

1. Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
   d:Track:Q164396d:Track:Q124405912d:Track:Q6429958d:Track:Q2657718
2. Ով ով է. հայեր / за ред. Հ. Այվազյան — Երևան: Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 2005. — Т. 1. — С. 224.
   d:Track:Q13053761d:Track:Q124405912d:Track:Q1953d:Track:Q28722393
3. Бекзадян Александр Артемьевич. Бессметрный барак (рос.). Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 14 лютого 2020.
4. Бекзадян Александр Артемьевич (Арутюнович). Альманах «Россия XX век» (рос.). Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 15 лютого 2020.
5. Москва, Старопименовский переулок, 16. Последний адрес (рос.). Архів оригіналу за 20 листопада 2019. Процитовано 15 лютого 2020.

Джерела

• Бекзадян Александр Артемьевич // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).

Попередник: Коллонтай Олександра Михайлівна	Повноважний представник СРСР в Норвегії 1930 - 1934	Наступник: Ігнатій Семенович Якубович
Попередник: Адольф Маркович Петровський	Повноважний представник СРСР в Угорщині 1934 - 1937	Наступник: Тимчасовий повірений Віктор Андрійович Плотніков