Башта вітрів (Севастополь)

lon_sec = lat_dir = Ширина зображення = lat_min = lon_min = lat_sec = lon_dir =
Башта вітрів
44°36′40″ пн. ш. 33°31′27″ сх. д.
Країна	Україна
Місто	Севастополь
Тип	пам'ятник і вежа
Дата заснування	1849
Башта вітрів Башта вітрів (Sevastopol)
Медіафайли у Вікісховищі

Башта вітрів — пам'ятка архітектури в Ленінському районі Севастополя, одна з небагатьох будівель в місті його раннього періоду. Знаходиться на вулиці Фрунзе, 5.

Вежа була побудована у 1849 році[1] для вентиляції книгосховищ Морської бібліотеки. Як і будівля бібліотеки, що згоріла у 1855 році, вона будувалася інженером-кондуктором Дікоревим, а автором проєкту, ймовірно, був інженер-полковник Джон Уптон[1].

Вежа нагадує давньогрецьку Башту вітрів в Афінах, споруджену з мармуру в I столітті до н. е. На кожній з восьми сторін башти знаходиться алегоричне зображення вітру, відповідного напряму, у вигляді крилатої міфологічної фігури з атрибутами.

Архітектура

Башта та зруйнована будівля бібліотеки

Ліпс (ліворуч) та Нот

Вітер	Напрям	Скульптура
Борей	північ	чоловік в товстій мантії, що дме у вигнуту раковину
Кайкій	північний схід	чоловік, що несе і спустошє кошик винограду
Афелій	схід	юнак, притримує плащ, повний фруктів і зерна
Евр	південний схід	бородань, що ховається у мантію від стихії
Нот	південь	чоловік, який спустошує посудину, створюючи зливу
Ліпс	південний захід	легінь, що штовхає корму корабля, обіцяючи добрий вітер для мореплавання
Зефір	захід	юнак, розкидає квіти
Скірон	північний захід	бородань з бронзовим горщиком, повним золи і вугілля

Всередині цієї споруди знаходився водяний годинник, зовні — сонячний годинник і флюгер. Вежа у стилі класицизму складена з добре обробленого інкерманського каменю. Являє собою восьмигранну призматичну споруду з інкерманського каменю з шатровим дахом, раніше увінчаною шпилем. Грані строго орієнтовані по сторонах світу. Нижній ярус рустований, у верхньому в кожній грані — арковий отвір. У кожній грані другого ярусу — вузькі напівциркульні віконні прорізи, у верхній частині розташований фриз з горельєфними зображеннями символів вітрів, взятих з грецької міфології. На карнизі — маскарони (левові голови). Афінська вежа — масивніша, а грані — втричі ширші,[1]. Таким чином, севастопольська Башта вітрів — самостійне спорудження, а основна схожість з афінською — алегоричні зображення вітрів і восьмикутність.

Під час першої оборони тут знаходився головний спостережний пункт міста, куди надходили донесення зі всієї лінії оборони.

У 1979 році Башта вітрів стала пам'яткою архітектури республіканського значення[1].

Примітки

1. Веникеев Е. В. Архитектура Севастополя. Симферополь, 1983, с. 67

Посилання

• Башня ветров [Архівовано 25 липня 2015 у Wayback Machine.]
• Матросский бульвар. Городской холм [Архівовано 23 листопада 2007 у Wayback Machine.]
• Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев: Будивельник, 1983—1986. Том 2, с. 262. (рос.)