Бар (регіон)

Бар
Країна	Німеччина
Тип	ландшафт
Бар Бар (Німеччина)
Бар у Вікісховищі

Баар або Баргохмульде (нім. Baar bzw. Baarhochmulde) — плато між Шварцвальдом і Швабським Альбом на південному заході Німеччини, розташоване в її центральній частині на висоті приблизно 670—750 м. Назва походить від колишнього ландграфства Бар [1] яке, однак, мало більшу територію. Бар займає площу 410 км². [2] [3] Найвища висота — гора Лупфен^[de] (976 м), останець юрського періоду; однак панівною породою є в ландшафті черепашковий вапняк^[de], тому Бар класифікується як частина геу^[de].

Межі

Межі за годинниковою стрілкою:

• Верхній Геу^[de] на півночі
• Передгір'я західного Швабського Альбу^[de] (100) на північному сході
• Баральб^[de], або згідно з іншим поділом Баральб і долина Верхнього Дунаю^[de] на сході та південному сході
• Альб-Вутах^[de] на південному заході
• Південно-східний Шварцвальд^[de] на заході
• Середній Шварцвальд на північному-заході

На сході та півдні Бар межує з горами з відносно рівномірною висотою близько 900 м (Блаттальде, Фюрстенберг тощо); на південний схід висота падає до району Альб-Вутах, який продовжує річку Геуе, але стікає до Вутаху. На південному сході він відділений від Гегау хребтами Баральб і Гегауальб^[de].

Опис

Джерела Неккару (Швеннінгер-Мос^[de]) і Дунаю (в замковому парку Донауешинген) знаходяться в Барі . Проте річки-твірні Дунаю — Брігах і Брег, які зливаються разом, мають джерела за межами Бару поблизу Фуртвангена та Сент-Георгена в Шварцвальді. Проте в Барі є джерела Креенбаха та Ельти, перших приток Дунаю після того, як Дунай уходить під землю поблизу Іммендінгена та Мерінгена, де Дунай повністю просочується протягом більшої частини року.

Біля Донауешингена, одного з найхолодніших місць у Німеччині, є неглибокий басейн холодного повітря. У середньому за багаторічний період тут перший нічний заморозок буває 20 вересня — навіть раніше, ніж у сусідньому Шварцвальді.

Північний схід від Бару розсічений глибокими долинами, з горами Гогенкарпфен і Лупфен.

Міста й селища в Баарі

Невелике містечко Фюрстенберг у Барі (біля Донауешингена), яке знищила велика пожежа 1841 року, не відновлено (вигляд близько 1840 року)

Бар лежить у центрі регіону Шварцвальд-Бар-Гойберг^[de] і містить район Шварцвальд-Бар, за винятком його північно-західних районів, найзахіднішу частину району Тутлінген та найпівденнішу частину району Ротвайль і простягається на заході в район Брайсгау-Гохшварцвальд.

Міста середнього розміру Донауешинген і Філлінген-Швеннінген розташовані в Барі, а західна частина району Філлінген вже віднесена до Шварцвальду.[2]

Невеликі міста Бара (з півночі на південь):[2]

• Тросінген^[de]
• Бад-Дюрргайм
• Бройнлінген
• Гюфінген

Гайзінген, Лефінген і Блумберг також історично розташовані на Барі, але не віднесені до Бару в «довіднику природної просторової структури Німеччини».[4][5]

Інші незалежні громади (з півночі на південь):[2]

• Даухінген
• Альдінген^[de]
• Гаузен-об-Ферена^[de]
• Гуннінген^[de]
• Дюрхгаузен^[de]
• Тунінген
• Брігахталь
• Зайтінген-Оберфлахт^[de]
• Тальгайм

Менхвайлер і Кенігсфельд у Шварцвальді також іноді відносять до Бара.

Вид з Фюрстенберга на Бар

Історія

Спочатку в Каролінзькій Алеманії було три бари^[de]: Схіний, Західний і Альбуїнсбар. Це були великі адміністративні одиниці, які складалися з кількох районів. Територія навколо Ротвайля утворювала графство Бар з VIII по X століття.

Пізніше графи Зульц поєдналися з Барами, які з'явилися на цій території ще в XI столітті. У 1282 році граф Герман фон Зульц залишив графство Бар королю Рудольфу I, який віддав його графу Генріху фон Фюрстенбергу. Він залишався за його нащадками до ХІХ століття.

Примітки

1. Emil Meynen, Josef Schmithüsen u. a.: Handbuch der naturräumlichen Gliederung Deutschlands. Bundesanstalt für Landeskunde, Remagen/Bad Godesberg 1953—1962 (9 Lieferungen in 8 Büchern, aktualisierte Karte 1:1.000.000 mit Haupteinheiten 1960).
2. Naturraumsteckbriefe der LUBW, siehe 121: Baar (PDF; 7,1 MB; Hinweise)
3. Der Архівна копія на сайті Wayback Machine. des BfN weist nur 376 km² aus, da dort Teile der Baar zum Архівна копія на сайті Wayback Machine. ausgelagert wurden.
4. Baar. Eintrag in Meyers Konversationslexikon. Vierte Auflage, 1885—1892; 2. Band, S. 200. Online auf peter-hug.ch vom 8. Mai 2007.
5. Joachim Sturm: Die Blumberger Geschichte. In: Schwarzwälder Bote, Ausgabe Blumberg vom 29. Juni 2011. Online auf schwarzwaelder-bote.de.

Література

• Ulrich Lutz: Die Herrschaftsverhältnisse in der Landgrafschaft Baar in der Wende vom 15. zum 16. Jahrhundert. Ein Beitrag zur Entstehung des Territorialstaates und zur Geschichte des Bauernkriegs. Bühl/Baden 1979, ISBN 3-7826-0046-0.
• Günther Reichelt: Wo Donau und Neckar entspringen — Die Baar. Otto Morys Hofbuchhandlung, Donaueschingen 1990, ISBN 3-9802492-0-4.
• Günther Reichelt (Hrsg.): Die Baar. Wanderungen durch Landschaft und Kultur. Neckar-Verlag, Villingen-Schwenningen 1972.
• Günther Reichelt: Baartage. Beobachtungen und Bilder. Verlag der Morys Hofbuchhandlung, Donaueschingen 2008, ISBN 978-3-9802492-3-2.
• Günther Reichelt: Baarwanderungen. Streifzüge durch Landschaft und Kultur [mit 45 Wanderrouten]. 2., überarbeitete und erweiterte Auflage. Morys Hofbuchhandlung, Donaueschingen 2010, ISBN 978-3-9802492-5-6 (Erstausgabe unter dem Titel Baarwanderungen: Streifzüge durch Landschaft und Kultur mit Prominenten der Region, 200 Jahre Verein für Geschichte und Naturgeschichte der Baar / Baar-Verein. [Unter Verwendung der Mitteilungen von Raimund Fleischer], Verein für Geschichte und Naturgeschichte der Baar, Donaueschingen 2004, ISBN 3-00-013975-3).
• Alexander Siegmund (Hrsg.): Faszination Baar. Porträts aus Natur und Landschaft. 2., überarbeitete und erweiterte Auflage. Mory, Donaueschingen 2006, ISBN 3-9802492-2-0 (Erstausgabe im Selbstverlag: Hüfingen 2004, ISBN 3-00-012635-X).
• Otto Schaub: Zur Geologie der Baar. In: Deutscher Alpenverein, Sektion Baar (Hrsg.): 100 Jahre Deutscher Alpenverein Sektion Baar 1908—2008. S. 59–75.
• Hugo Siefert: Hagelabwehr auf der Baar 1810—2010. In: Schriften der Baar. 54 (2011), S. 91–96 (online).
• L. Reich: Die badische Landschaft Baar und ihre Bewohner. In: Badenia oder das badische Land und Volk, Erster Band, Heidelberg 1859, S. 431–461 (online in der Google-Buchsuche).

Посилання

• der LUBW, siehe 121: Baar (PDF; 7,1 MB; Hinweise)