Барвінківська сільська рада
Барвінківська сільська рада — колишня адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у Чоповицькому, Коростенському і Малинському районах Житомирської області УРСР та України з адміністративним центром у селі Барвінки. Загальні відомостіТериторією ради протікає річка Ірша. Населені пунктиСільській раді були підпорядковані населені пункти:
НаселенняВідповідно до результатів перепису населення 1989 року, кількість населення ради, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 931 особу. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців сільської ради становила 1 544 особи[1]. Склад радиРада складалась з 16 депутатів та голови. Керівний склад попередніх скликань
Примітка: таблиця складена за даними джерела[2] ІсторіяРаду утворено 9 вересня 1939 року в складі сіл Барвінки, Загребля, Новобратське, Ручаївка та Тростяниця Чоповицької селищної ради Чоповицького району Житомирської області[3]. Станом на 1 вересня 1946 року сільська рада входила до складу Чоповицького району Житомирської області, на обліку в раді перебувало с. Барвінки та хутори Загребля, Новобратське і Тростяниця[4]. 5 березня 1959 року до складу ради було включено села Крушники та Кутище Шевченківської сільської ради, передано до складу Устинівської сільської ради Загреблю і Тростяницю[3]. Станом на 1 січня 1972 року сільська рада входила до складу Малинського району Житомирської області, на обліку в раді перебували села Барвінки, Крушники, Кутище та Новобратське[5]. 12 серпня 1974 року до складу ради повернуто с. Загребля та підпорядковано села Тишів і Шевченкове Головківської сільської ради. 17 вересня 1984 року села Крушники, Кутище, Тишів та Шевченкове передано до складу відновленої Шевченківської сільської ради[3]. Припинила існування 30 грудня 2016 року через об'єднання до складу Чоповицької селищної територіальної громади Житомирської області[6]. Входила до складу Чоповицького (9.09.1939 р.), Малинського (28.11.1957 р., 4.01.1965 р.) та Коростенського (30.12.1962 р.) районів[3]. Примітки
Джерела
|