Бараба́нна пере́тинка, так само слуховá перéтинка[1] (лат.membrana tympani, membrana tympanica, myringa, myrinx) — овальна плівка (11×9 мм), завтовшки 0,1 мм, що відділяє просвіт зовнішнього слухового проходу від барабанної порожнини.
Будова
У живої людини барабанна перетинка блискуча і напівпрозора, у мертвої вона сірого кольору. Волокнисто-хрящовим кільцем вона прикріплена до барабанної борозни (sulcus tympanicus) скроневої кістки. У плода барабанна перетинка лежить у горизонтальній площині, у новонароджених під кутом 10°, а в дорослих з нижньою стінкою кісткового відділу зовнішнього слухового ходу утворює відкритий назовні кут (45-55°). Вона дещо втягнута в барабанну порожнину, нагадуючи плоску лійку, заглиблення в центрі її зовнішньої поверхні називається пупком барабанної перетинки (umbo). У центрі до пупка кріпиться руків'я молоточка — однієї зі слухових кісточок. Переферійна частина утворює волокнистохрящеве кільце — барабанне кільце чи зв'язку Герлаха (annulus tympanicus)[2]. З боку зовнішнього слухового ходу барабанна перетинка вкрита тонким шаром епідермісу, на внутрішній, звернутій до барабанної порожнини поверхні, — слизовою оболонкою. Між слизовою оболонкою і й епідермісом у барабанній перетинці є волокниста тканина, причому на периферії її волокна розташовані переважно по колу, а в центрі — радіально.
Частини
Верхня, завширшки до 2 мм, частина барабанної перетинки, що прилягає до лускової частини скроневої кістки, не має волокнистої тканини, вона не натягнута і називається розслабленою частиною (pars flaccida). Вона розташовується над латеральним відростком молоточка між вирізкою Рівінуса (incisura tympanica, incisura Rivini) та передньою і задньою складками молоточка (plicae malleolares ant. et post.). Більша частина барабанної перетинки, закріплена в барабанній борозні, називається натягнутою частиною (pars tensa). У більшому обсязі натягнута частина складається з трьох шарів: зовнішнього шкірного (епідермісу), середнього фіброзного та внутрішнього слизового. Епідерміс барабанної перетинки є продовженням шкіри зовнішнього слухового проходу. Фіброзний шар містить у собі радіальні, циркулярні і параболічні волокна, у ньому закріпляється руків'я молоточка. Відносно міцний, фіброзний шар, тим не менш, може зазнавати розривів[3]. Періодичне натягання перетинки здійснюється м'язом-натягувачем барабанної перетинки, що відходить від хрящевої частини євстахієвої труби і кріпиться до молоточка.
Клінічне значення
Ненавмисна перфорація (розрив) перетинки трапляється при вибухових травмах[4] і авіаперельотах, переважно серед пацієнтів з інфекцією верхніх дихальних шляхів і пов'язаним з нею скупченням слизу, яке перешкоджає вирівнюванню тиску в середньому вусі[5]. Також розрив може статися при купанні, підводному плаванні (у тому числі з аквалангом)[6], при заняттях бойовими мистецтвами[7].
Пацієнти з розривом барабанної перетинки можуть скаржитися на кровотечу, дзвоніння у вухах, втрату слуху, порушення рівноваги (вертиго). Повідомляється, що 80-95 % випадків загоєння розриву стається протягом 2-4 тижнів без лікування[8][9][10], медичне втручання стає необхідним лише при серйозних травмах[10].
Запалення барабанної перетинки називається мірингітом, і в більшості випадків трапляється як ускладнення отитів.
У тихоокеанського народу баджо прийнято навмисне проколювання барабанної перетинки у ранньому віці: для полегшення перебування під водою. З цієї причини багато банджо старшого віку мають проблеми зі слухом[11].